На Тернопільщині шість тисяч людей потребують паліативної допомоги

На Тернопільщині шість тисяч людей потребують паліативної допомоги
Чому українці бояться хоспісів, що таке паліативна допомога і чи забезпечує сьогодні наша держава право своїх громадян на гідну смерть

Цьогоріч 12 жовтня світова громадськість відзначає Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги. Станом на 2019 рік в Україні 500 000 людей потребують паліативної допомоги, на Тернопільщині їх близько 6 тисяч. Це важкохворі пацієнти, яким встановлено діагнози, що обмежують їх життєвий час. З усіх них отримати якісну паліативну допомогу в нашій країні можуть лише 15 відсотків.

«Україна входить у десятку країн з найбільшою кількістю онкозахворювань»

З нагоди Всесвітнього дня хоспісної та паліативної допомоги, який відзначають щорічно в другу суботу жовтня, в Тернополі провели круглий стіл на тему «Чужого болю не буває!». Під час зустрічі посадовці та медики розповіли про найважливіші проблеми галузі та шляхи їх вирішення.

– Паліативна та хоспісна допомога – це комплекс медичних, соціальних та психологічних заходів, спрямованих на покращення якості життя важкохворих пацієнтів. Кредом закладів, які надають цю допомогу, є якість життя до кінця. – зазначає Тетяна Скарлош, начальник відділу надання медичної допомоги населенню управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА. – За демографічними показниками Україна входить до «старих» країн світу, адже частка людей похилого віку 60 років і старших становить 24% від усього населення і ця кількість постійно зростає. 3,5 мільйони українців старші 75 років. Також Україна входить у десятку країн з найбільшою кількістю онкозахворювань. Щороку у 180 тисяч людей виявляють злоякісні новоутворення. Щороку помирає майже 600 тисяч осіб. Тому проблема паліативної і хоспісної допомоги дуже актуальна для нашої країни. Пацієнти, яким встановлено діагнози, що обмежують їх життєвий час, не повинні залишається наодинці зі своїми медичними, соціальними та економічними проблемами. Не лише хворому, а й його родині необхідна професійна допомога.

Допомогу надають на виїзді

На Тернопільщині з 2016 року працює обласний хоспіс, у якому сьогодні перебуває 31 пацієнт. Він розташований у селі Плотича Тернопільського району. Також  паліативне відділення діє в Почаївській районній лікарні. Воно розраховане на 10 ліжок. Шість пацієнтів може прийняти Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги. Іншим поки що доводиться чекати у черзі. Позачергово госпіталізують пацієнтів із онкологічними недугами.

Аби вирішити ситуацію, з травня в області створили виїзне відділення обласного хоспісу, яке надає допомогу хворим вдома.

– Така допомога часто зручніша для людей, що мають важкі захворювання, для їхніх родин, вона наближена до них, – каже головний лікар Тернопільської обласної лікарні «Хоспіс» Андрій Паламарчук. – і, зрештою, ця послуга виходить дешевшою, ніж стаціонарна допомога, без втрати її якості. Коли ми вперше приїздимо в сім’ю, де є важкохвора людина, то ми насамперед вивчаємо медичну документацію. Далі оцінюємо стан пацієнта, складаємо план і схему лікування, навчаємо родичів певних елементів догляду за такою категорією пацієнтів, надаємо у користування засоби реабілітації та догляду, за необхідності робимо перев’язку і плануємо наступний візит. Сьогодні ми обслуговуємо 26 людей. Одна бригада може надавати допомогу 50 пацієнтам.

Відкриють відділення паліативної допомоги для дітей

Справжньою надією на вирішення проблеми паліативної і хоспісної допомоги може стати те, що паліативна допомога стала частиною гарантованого державою пакету медичних послуг. Також вже зараз триває переформатування медичних закладів в чотирьох госпітальних округах у відділення і заклади для надання паліативної допомоги.

– Зокрема рішенням обласної ради буде створено два заклади в Чортківському районі, які трансформуються у відділення обласного хоспісу, – додає Тетяна Скарлош. – Також на основі дитячого обласного «Будинку дитини», який уже є комунальним закладом – некомерційним підприємством, буде відкрите відділення для надання паліативної допомоги дітям.

Проблемою хоспісної та паліативної допомоги сьогодні залишається неоднозначне її сприйняття суспільством.

– Сьогодні є осуд суспільства, коли людину віддають у цей заклад, – каже Тетяна Скарлош. – Насамперед, людина осуджує себе, що віддала маму чи батька у хоспіс. Я вже не кажу про дитину. Далі сім’я потрапляє під осуд сусідів, знайомих. Так не повинно бути – потрібно змінювати ці стереотипи. Краще надати важкохворому якісну медичну допомогу, цілодобово, якщо це потрібно. Не завжди це можна зробити дома. За кордоном у таких ситуаціях допомагають не лише медики, а  й психологи. Вони працюють з усією родиною. Коли я перебувала у таких закладах за кордоном, мене вразили волонтери, які приходили до пацієнів хоспісу почитати їм книги, приводили своїх дітей, домашніх улюбленців, щоб зігріти серця цих людей і прикрасити їх останні години.

– Я хочу закликати людей не залишатися наодинці зі своїми хворобами. Не треба боятися хоспісу. Часто його називають будинком смерті. Хочу заперечити це. Це будинок життя. Без болю і страждань, життя гідного до останнього подиху, – додає Андрій Паламарчук.

До слова, впродовж жовтня в соцмережах тривають всеукраїнські флешмоби #капелюханавуха в підтримку дітей та #шаликтепла в підтримку дорослих, які потребують паліативної допомоги задля того, щоб інформувати суспільство про наявну проблему. Ви можете долучитись до одного з флешмобів, використовуючи один з хештегів, або одразу до обох. Його вже підтримали десятки тернополян і виступили за гідне життя до останнього подиху, на яке заслуговують усі українці.

Продовження теми читайте у наступному номері.

Юля ТИМКІВ.





Loading...




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

shares