Напередодні Різдва Івана Предтечі віряни Тернопільщини вирушили у пішу прощу до Улашківської святині, що в Чортківському районі на Тернопільщині. Парафіяни церкви Покрови Пресвятої Богородиці із парохом отцем Іваном Сендзюком з міста Заліщики та паломники церкви Архістратига Михаїла із парохом отцем Ігорем Леськівим із смт. Товсте спільно відвідали Улашківський монастир Чину св. Василія Великого на відпуст Різдва Івана Хрестителя . Під час прощі люди молилися за мир в Україні, звільнення світу від пандемії коронавірусу, за Боже благословення своїх родин та особисті намірення.
Монастирський храм за своїм відпустом прирівнюється до Римської базиліки Святої Марії Великої
- Уже стало доброю традицією, для мене особисто п’ятнадцять років поспіль щороку пішою ходою із паломниками із Заліщиків і Товстого йти на прощу в Улашківський монастир, – розповідає учасниця паломництва Світлана Леськів. – Це неймовірні емоції і велика Божа благодать. Дякую усім за спільну молитву, дякую Господу за таку можливість побувати у чудотворному місці.
За словами пані Світлани, Улашківська святиня має багату історію. Саме тут є дві чудотворні ікони Богородиці та Предтечі Івана Хрестителя, а монастирський храм, який офіційно називається Базилікою Різдва Пресвятої Богородиці, за своїм відпустом прирівнюється до Римської базиліки Santa Maria Maggiore (св. Марії Великої), однієї з чотирьох головних базилік Риму.
Монастир в Улашківцях був відомий ще за княжих часів, але точні згадки можна знайти лише з ХVІІ століття. Згідно з переказами, сюди у 1315 році прийшли перші ченці та принесли з собою ікону Івана Хрестителя. До монастиря навідувалось багато людей з проханнями та молитвою, а ікона Предтечі приносила численні зцілення.
Жили монахи спочатку у печері, яка збереглася донині. Розташована вона на схилі гори, тож до неї доводиться спускатися стрімкою стежиною. З-під печери витікають джерела, які вважають цілющими, особливо при недугах очей. Перше помешкання ченців складалося з невеличкої келії з віконцем. У скелі існує й інший – нижній ярус, до якого потрапити складніше.
У первісному монастирі у найпросторішій печері діяла каплиця св. Івана Хрестителя. Довгий час монахи практикували там молитовне життя, удосконалюючись у своєму аскетичному подвигу. Зараз в Улашківцях відновлюють печерну церкву.
Врятовані ікони Пресвятої Богородиці та Івана Хрестителя
Внаслідок війн з турками багато християнських молитовних місць знищувалися. Щось подібне сталося в Улашківцях, де пограбували монастир. Однак святиню не змогли зруйнувати, оскільки її взяли під опіку господарі Молдавії. У 1678 році над скелею з’явилася дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, у якій перебувала ікона Богородиці, датована 1648 роком, написана на полотні за зразком відомої Белзької Богоматері. Свідчення про чуда, про порятунок від спустошливих набігів ординців містилися у монастирському літописі від 1678 року.
Після вигнання турків з Поділля, у 1699 році, прилеглі міста і села почали відновлюватися. Ожив і монастир. Основне свято припало на 7 липня, у день спогадування Різдва Івана Хрестителя. У цей час до Улашківців приходило чимало людей не тільки з довколишніх міст, але й з інших країн Європи та Азії.
Розвиток монастиря розпочався близько 1730 року. Тоді, за благословенням митрополита Атанасія Шептицького, церква була перенесена на гору, вище від печер. Її освятили як храм Благовіщення Благословенної Діви Марії. Через вісім років біля нього спорудили і монастир. 1740 року російське військо пограбувало його, а ігумена Йосифа Брилинського відправили на заслання. Тоді й зникла ікона Богородиці, але восени 1675 р. знову повернулася в обитель за ігумена о. Леона Подсонського. У 1765 році шляхетна родина Ратиборських подарувала монастирю ікону Найсвятішої Діви Марії. Після грабунку Російською армією реліквія не пропала безслідно, а, ймовірно була викуплена, повернувшись через більш ніж два десятиліття в обитель. Вже 4 жовтня 1773 року на основі відповідних зізнань під присягою очевидців про чуда, які сталися при цій іконі, єпископ Лев Шептицький проголосив Улашківську ікону Богородиці чудотворною. Відтоді монастир в Улашківцях став найбільшим, поряд із Зарваницею, відпустовим центром усього Поділля. Монастирські записи зберегли для нащадків свідчення про десятки чудес. Так, дівчина Анастасія з села Свірковці прозріла після 12 років сліпоти на одне око одразу ж під час молитви перед іконою Богородиці; Іван Мельничук із села Зеньковці зміг стати на ноги, коли склав пожертву перед цією іконою. Подібним чином оздоровилися від хвороби ніг Іван та Анастасія Маконнічуки у 18 ст., від сліпоти – Параска Бартнічка з Улашківців.
Важким для обителі був 1946 рік, коли радянська влада вивезла ченців на заслання, а монастирську бібліотеку вдруге було знищено. Церква була перетворена на склад, а монастир використовували як клуб, а згодом – як гуртожиток. На щастя, чудотворна ікона Богородиці зберігалася у парафіяльній церкві Улашківців, а згодом перебувала у храмі Воскресіння Христового села Милівці. Після виходу УГКЦ з підпілля до монастиря повернулися його господарі, які почали відновлювати святиню. Цьому посприяли й самі вірні, які їздили селами та збирали пожертви на розбудову монастиря. Чудом знайшли ще одну чудотворну ікону Івана Хрестителя, яка була у плачевному стані, і в 1997 році її реставрували.
Сьогодні Улашківський монастир Різдва Божої Матері має великий потенціал стати великим відпустовим місцем не лише Поділля, але й усієї України. У найближчому майбутньому планується відкрити дім паломника, облаштовано умови для чувань. Біля святині жваво пульсує джерело, те саме, яке витікає з-під печерного монастиря. З гори, де розташована святиня, відкривається чудовий вид на село та річку Серет.
Перебуваючи тут, відчувається спокій та мир. Це й не дивно, адже, заглядаючи в історію, можна спостерегти особливу Божу благодать, яка панує на цьому місці. Вона відображена в небесних опікунах села й обителі – Пресвятій Богородиці та Іванові Хрестителі, ікони яких чудотворно діють на тих, хто з вірою приходить до Бога зі своїми потребами, благаючи в Нього ласки та полегшення. Крім того, у монастирі зберігаються частинка Господнього хреста і мощі святого священномученика Йосафата Кунцевича.
