Пам`ять – нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок у нашу історію вписано кривавим і чорним. Особливо вражаючі ті, де смертельним шрифтом викарбовано слова «Голод», «Голодомор».
Особливо трепетно горіла свічка пам’яті на уроці історії в Борщівській ЗОШ І-ІІІ ст. імені Ярослава Горошка, що у Лановецькому районі. У школі діє патріотичний клуб «Пошук», і чергове його засідання з учнями 9-11 класів приурочили Дню пам’яті жертв Голодомору.
Урок вирішили провести в хранилищі пам’яті – бібліотеці. Переглядали сторінки книг авторів, які писали про Голодомор тоді, та синхронізували їх із сучасними авторами. Камерність палаючих свічок, трепетна мелодія мультимедіа та незворушна точність документальних кадрів викликали тихий щем у серцях. Адже хоч територія Тернопільщини не була охоплена Голодомором, та до нас приходили голодуючі й обмінювали речі на харчі.
Бібліотекар Марія Грималюк представила уривки із книги сучасної письменниці Світлани Талан «Розколоте небо», яка нікого не залишила байдужим. У творі країна стоїть на порозі змін – колективізації, спільного ведення господарства. Селяни ще не знають, що таке голод, але смерть уже розправила свої крила над їх домівками. Учнівські серця сколихнули рядки про те, як мінімальні запаси харчів люди ховали у свіжих могилах. Нині навіть уявити важко, що все це відбулося з нашими прадідами.
Діти почали замислюватися та переосмислювати хід історії, своє життя. Висловлювали свої міркування про те, що може бути протидією геноциду в ХХІ столітті. Обіцяли передати знане прийдешнім, щоб світла пам’ять спокутувала несправедливе замовчування минулого.
«Хотілося б, щоб у вашім серці, душі закріпилася думка про те, що людське життя безцінне і ніяка влада не має права її знищити». Ці слова належать Матері Терезі, яка присвятила все своє життя служінню людям. Вона вивела формулу, яка варта того, щоб кожен із нас прислухався до неї й передав іншим поколінням.
