Минулого тижня відомий тернопільський підприємець та меценат Михайло Ратушняк поділився з нашими читачами своїми небайдужими роздумами щодо запланованої забудови Майдану Перемоги. Відрадно, що до обговорення цього резонансного не лише для мешканців мікрорайону Дружба, а й для всієї тернопільської громади питання активно долучилися фахівці архітектурної справи, люди, які свого часу чимало зробили для збереження краси та неповторності нашого міста.
Ось їхні аргументовані судження, їхня чітка позиція:
— Я проти цієї забудови, бо Майдан Перемоги — це ворота в Тернопіль, це визначне місце. Не можна там нічого будувати! Це розв’язка доріг із Бережан та зі Львова. Розмови щодо забудови Майдану Перемоги велися давно, але архітектори завжди були проти. В ідеалі там би мала бути певна архітектурна домінанта, скажімо, пам’ятник Івану Мазепі, який би «тримав» вертикаль майдану, а також — окультурений скверик із декоративними насадженнями. Тернопіль не є містом широких масштабів, де можна «втюхувати» все, що завгодно, наше місто — компактне, чим завжди цінувалося. У Тернополі вже забудували всюди, де могли. Так робити не можна! Розумію комерційні наміри тих, хто нині лобіює будівництво McDonalds, але існують поняття естетики, культури, на які потрібно зважати. У європейських містах розширюють простір, а ми навпаки все затуляємо, нагромаджуємо, позбавляємо атмосферності.
Поруч з Майданом Перемоги — вулиця Івана Мазепи, то логічно було б там поставити пам’ятник на честь гетьмана. Та на це ніхто не зважає. У Тернополі взагалі відсутня логіка архітектурно-мистецького напрямку: пам’ятник Соломії Крушельницькій знаходиться не на вулиці на її честь, пам’ятник Данилу Галицькому — теж не на вулиці на його ймення… Не може все існувати в хаосі. Якщо забудують Майдан Перемоги, то завтра почнуть щось зводити на Збаразькому повороті, потім — біля «Текстильника»… Архітектурна спільнота проти такої забудови, тож місцевій владі варто прислухатися до думки фахівців, а не імітувати, нібито радяться з нами. Через комерційну меркантильність у Тернополі звели чимало бізнесових об’єктів, які не мають жодної архітектурної цінності, чим зіпсували обличчя міста. У Європі забудови регламентуються генпланом, а у нас хто як хоче, так і малює під себе генплан.
— Кілька років воюємо проти забудови Майдану Перемоги. Під час засідання містобудівної ради наші архітектори не погодили застосування запропонованого проекту, але нас ніхто не слухає. Майдан Перемоги — місце для пам’ятника чи комунікативної зони, а не для будівлі. У тій частині міста можлива забудова хіба що на місці кількох приватних будинків нижче від райдержадміністрації. Якщо в місті не сформовані площі, майдани, сквери, нема простору, то воно перетворюється у захалустя: приїхав — поїхав. Наші архітектори висловили аргументи щодо неможливого зведення будівлі на Майдані Перемоги колезі зі Львова, який розробив проект McDonalds для Тернополя. Він погодився, визнав, що не врахував усіх моментів, але через тиждень… дав підписку на авторське право. Містобудівна рада — це дорадчий орган, до думки якого влада може прислухатися, а може не прислухатися, але для архітектора це мав би бути закон.
Збереження Майдану Перемоги — це не стереотипне мислення, це фундаментальна річ для усіх часів та поколінь. Краса, функція, стійкість — принципи створення архітектури. Якщо один із чинників відсутній, постає питання про якість середовища міста. На жаль, тернопільські архітектори нині програють бій щодо творення обличчя нашого міста. Так, парк ім. Т. Шевченка перетворився на скверик, від гідропарку скоро й сліду не залишиться, те, що побудували на Привокзальному майдані, — ганьба! У цивілізованих містах привокзальна площа — це обличчя, а у нас вокзал закрили скляною коробкою. Усі скандальні забудови у нашому місті проектували чужі архітектори. Це вже «традиція». На Привокзальному майдані працювали архітектори з Івано-Франківська та Чернівців, на Майдан Перемоги запросили архітектора зі Львова… Тернопільські архітектори знають проблеми нашого міста, тому стараються тримати все в рамках, але… Наразі ми не маємо потужного лобі, щоб вплинути на ситуацію.
— Треба ставити не питання «можна чи не можна», а чи «доцільно там щось будувати»? Адже, якщо є бажання забудувати певну територію, то норми завжди можна підігнати, але в усьому має бути здоровий глузд. Навіть на Театральному майдані можна спроектувати забудову, яка відповідатиме нормам, проте існують питання технічні, а є ще питання моральні — не менш важливі. Чи та будівля там потрібна? Чи вона там підходить? Зрештою, чи McDonalds для нашого міста є настільки суспільно необхідний, щоб забудовувати майдан? Влада, яка себе поважає і дбає за своє місто, мала би радитися з архітекторами у таких питаннях. На Майдані Перемоги не можна нічого будувати, там потрібно здійснити благоустрій та облаштувати парковки.
— При нинішній зміні формації в Україні з’являються грошові пасіонарії, які «кулаком» просувають своє бачення розвитку держави. У своїх колах такі пасіонарії розказують про нібито невдах, які не здатні самоутвердитися і водночас не дають розвиватися бізнесу в Україні. З їхньої точки зору, ніби все правильно. Але бачимо, що ті «грошові мішки» починають тиснути і добиваються неможливого, а то й абсурдного. Територія поруч із ТНЕУ —місце придатне для створення McDonalds, адже гарантована відвідуваність студентів, проте, є й інша вагома річ, на яку треба зважати, — дотримання архітектурного ансамблю. Якщо ми йдемо до Європи, то не повинні триматися за дрімуче хуторянство, а йти вперед, зокрема, й у напрямку архітектури. А «вперед» — це означає створювати ансамбль. Не може кожен бізнесмен будувати там, де йому заманеться. У місті має бути «диригент», тоді пануватиме гармонія. Львівський архітектор Володимир Следзь привіз до Тернополя примітивний проект — «скриню», яку хочуть втулити на Майдані Перемоги. Коли нам представили цей проект на містобудівній раді, усі вибухнули: «Це повна неповага до Тернополя!». Більше з нами не радились, а відразу після того на Майдані Перемоги з’явився паркан… Наші націоналісти віддавна виношували ідею встановлення там пам’ятника Івану Мазепі. Я не впевнений, що нині там потрібен саме пам’ятник, бо час великих монументів проходить, але з майданом однозначно потрібно щось робити, він не може залишатися у теперішньому невпорядкованому вигляді. Навіть якщо б там посадити Мазепу на коня, то не знаю, чи зміг би він «тримати» площу.
Наразі на Майдані Перемоги перемагає McDonalds, а це як подерті джинси на Великдень та подвійний біг-маг замість пасхального кошика. Молодь, звісно, буде за біг-маг, і сходитиме з розуму, а націоналісти скажуть, що є святі місця і їх треба берегти. Майдан Перемоги мав би нести певну емоційну наповненість. І в цьому контексті архітектори відповідальні за виховання смаків містян та формування середовища. Чи може бути запропонована «скриня» візитною карткою Тернополя? Думаю, ні. Навіть розмови про Львівську браму виглядали цікавішими. Нічого не дозволяти зводити на Майдані Перемоги — не вихід, бо ми рухаємося вперед і не повинні гальмувати розвиток урбаністики, але ця наповненість не може бути бездарною. «Диригентом» не повинен бути «грошовий мішок»! На Майдані Перемоги недостатньо місця для туристичного об’єкту, скажімо, виставкового залу, до того ж Майдан зіпсований ринком, там має стояти гідний об’єкт, який би доповнював ансамбль, а не спотворював його.
Колишній міський голова Тернополя Анатолій Кучеренко свого часу хотів поставити там заправку, це була абсурдна ідея, до архітекторів тоді таки прислухалися. Колишній ректор ТАНГ Олександр Устенко пропонував збудувати там заклад харчування, я тоді, як головний архітектор міста, сказав, що не готовий віддати Майдан на той об’єкт і запропонував звести заклад на території вишу. Устенко прислухався. Нині наших архітекторів не чують…
— Нині я живу в Нью-Йорку. Заклади McDonalds у США мають чималу інфраструктуру: виробничу базу, зал для відвідувачів, заїзд, щоб забирати замовлення через вікно видачі, місця для паркування авто, літній майданчик. Для усього цього потрібна велика площа. Здебільшого заклади швидкого харчування зводять біля вокзалів, де великий пасажиропотік. Не знаю, чим обґрунтовується проектування McDonalds на Майдані Перемоги. Як на мене — це неправильно, бо завжди це місце було символічними воротами в Тернопіль.
Майдан Перемоги у нинішньому вигляді мені, як архітектору, дуже не подобається. Без докорінної реконструкції існуючої забудови зведення там McDonalds перетворить майдан на маленький Шанхай. Тернопіль нині вражає стихійними забудовами. У США громадськість не допустила би такого хаосу.
— Нинішня міська влада діє за принципом — аби щось, аби чимскоріше. Світова практика показує, що сквери, площі, майдани залишаються недоторканими. В архітектора повинна бути мораль, але шкода, що моралі немає у влади. Ми запропонували і внесли до генерального плану Тернополя, щоб Майдан Перемоги залишився незабудованим. Під реконструкцію пропонували віддати приватний сектор між райдержадміністрацією та п’ятиповерхівкою. У 60-их роках минулого століття на нинішньому Майдані Перемоги стояв пам’ятник Богдану Хмельницькому, який згодом перенесли на Зборівщину. Потім там поставили танк, а в 1994-му році мене, як головного архітектора міста, зобов’язали прибрати його. У часи Незалежності України була пропозиція відновити там пам’ятник Богдану Хмельницькому або поставити Івану Мазепі. Думаю, нині там можна би встановити певний молодіжний чи студентський об’єкт. Наразі, не зробивши там нормальної транспортної розв’язки, нам пропонують звести заклад швидкого харчування. Не секрет, хто лобіює це питання. Розумію, що зараз накинуться на архітекторів, мовляв, там міг бути McDonalds, а ви перешкоджаєте. Але невже задля того, щоб у Тернополі з’явився McDonalds, потрібно жертвувати Майданом Перемоги?! У Львові на облаштування площ оголошують конкурси, а в Тернополі все вирішують без місцевих архітекторів. Наше місто поступово перетворюється на суцільний базар. Де тоді має відпочити людське око? Де простір, який би не навантажував людину? А ще дивує й обурює, що генплан Тернополя розробляють київські архітектори, які тут не живуть і яких не болить за наше місто. Вони міряють Тернопіль лінійкою міста Києва, кажуть, що за розрахунковою нормою у нас забагато… зелених насаджень на одного мешканця. Та хіба це погано?! На жаль, цей бій вже програно.
— Не хочеться, щоб Майдан Перемоги перетворився на майдан McDonalds. В’їзд до Тернополя мав би бути вільний і незабудований. Я живу неподалік на вул. Львівській, раніше було приємно прогулятися Майданом Перемоги, та з кожним роком тут зменшується зелена зона, наростають торгові кіоски. Нині нам пропонують взагалі забудувати частину дороги. Це абсурд! Невже потреба однієї людини щось вторгувати може замінити людям нормальний в’їзд у місто?! Ділянка в центрі Майдану Перемоги — для креативної ідеї, а не торговельного вирішення. Це місце підходить під монумент та насадження. Проект будівлі McDonalds — це показуха, адже там все буде затиснуто між транспортним потоком. Якщо зведуть заклад, він закриє корпус університету. Львівський архітектор не врахував цих факторів, як і зауважень тернопільських колег, тому будемо клопотати, щоб його позбавили сертифікату.
— У 2003-2004 роках розробляли проект забудови Майдану Перемоги з підземними будівлями, як міський архітектор я був проти, бо так можна забудувати і Майдан Волі, і Театральний Майдан… Я категорично проти і запланованої нині забудови Майдану Перемоги. Оскільки там в’їзд із боку Львова, то личила б мала архітектурна чи скульптурна форма, можливо, шпиль. За усіма генеральними планами Тернополя там не передбачено забудову, є певні містобудівні норми, які вказують на те, що на таких місцях не можна нічого будувати. Центральну частину міста треба зберегти, новобудови мали б зводити на околиці, а не серед майданів. Ущільнення не дає нічого доброго. Не кажу, що архітектура не повинна змінюватися, але є місця, де може бути зведений будинок, а є такі, де категорично не може. Генеральний план не можна змінювати під когось. На Майдані Перемоги не повинна бути забудова, і тут не йде мова тільки про McDonalds. Майдан має залишатись майданом.
— Моя думка незмінна: Майдан Перемоги забудовувати не можна! Там територія під пам’ятник та зелену зону. Колись там стояв пам’ятник Богдану Хмельницькому, потім поставили пам’ятник тоталітарному режиму. Упродовж десятиліть ніхто не передбачав забудови даної зони, архітектори працювали над планувальною схемою міста, організовували Майдан Перемоги як в’їзд до Тернополя зі Львова та Бережан, і тільки нині, коли все продається, на майдан хочуть накласти лапу. І не йде мова, що від того збагатіє бюджет міста, а радше хтось особисто скористається цим. Гляньте, що натворили на площі Героїв Євромайдану: забудували бібліотеку, пам’ятник Героям Небесної Сотні губиться на фоні багатоповерхівок, хочуть забудувати квітковий ринок, на вулиці Шептицького мала бути зупинка громадського транспорту з кіоском, а «виріс» цілий торговий комплекс… Зрозуміло, що відверто порушуються містобудівні норми. На жаль, нині усе вирішують гроші… Забудовники плювати хотіли на красу нашого міста. А потім будуть говорити, що винні архітектори. Нині у Тернополі головний архітектор — це міський голова. Мої колеги на містобудівних радах приймають рішення про те, що не можна будувати в тому чи іншому місці, але нас не слухають. Не заперечую, що є архітектори, які підіграють владі, тому влада часто цим маніпулює. Колись думку архітекторів поважали, але часи змінилися. Первинна ціль нинішніх бізнесменів — збагачення. І вони можуть подавати себе, як Пшонка в образі Цезаря, заповнювати помешкання мистецькими творами, кидати певні подачки місту — гроші все роблять, але й роблять людину бездушною. На службі у влади є певна категорія людей, серед яких і бізнесмени, котрі отримують преференції. А потім нам кажуть, що колись місто було красивішим. Чому? Бо невігласи не лізли туди, куди не потрібно. Нині у Тернополі нонсенс щодо забудов. І нічого не зміниться, поки свідома громадськість не почне активно відстоювати інтереси нашого міста.
Ти подивись, як забудовують парки то пофік,як родина пів гідропарку захопила то фігня, варто було міжнародній корпорації прийти в Тернопіль, так зразу архітектурні поціновувачі підтянулись…