Підвищення вартості продуктів харчування надзвичайно б’є по гаманцях українців. Цінники в магазинах змінюють доволі часто. І прогнози невтішні: ціни зростатимуть й далі. Що є причиною такої ситуації?
На запитання «Нашого ДНЯ» відповідає Ірина СИДОР – кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів імені С.І. Юрія ТНЕУ.
– Так, ця теза є сьогодні доволі актуальною. Найбільш показовим підтвердженням цього є співвідношення показників зростання цін (індекс споживчих цін) і доходів громадян. При зростанні мінімальної зарплати у 2016 році до 3200 гривень відбулося суттєве зростання цін на товари і послуги, зокрема продукти харчування. За офіційними даними Держкомстату, споживча інфляція склала 12,4 відсотки у 2016 році і 13,7 відсотків – у 2017-ому. Хоча за окремими товарами цей показник сягнув більше 35-55 відсотків, як, наприклад, на пшеницю, соняшник, цукор, м’ясо. Таке зростання обумовлено несприятливими погодно-кліматичними умовами не лише в Україні, а й в інших країнах – експортерах цієї продукції, що призвело до світового зростання цін. Запровадження квотування експорту дещо стримало зростання цін на зернові культури.
Проблемою проведення аналізу динаміки цін на товари і послуги в Україні є невідповідність офіційних показників Держкомстату і експертів у даній галузі, як наприклад, представників Асоціації постачальників торгівельних мереж України. Так, за висновками останніх зростання цін у 2017 році на соціальні продукти харчування відбулося в межах 20-50 відсотків.
Іншими чинниками впливу на ріст цін є: з одного боку – пожвавлення попиту споживачів через зростання їх купівельної спроможності, з іншого – ріст мінімальної платні призвів до зростання витрат виробництва, адже складовою виробничої собівартості продукції виступає оплата роботи працівників. Відтак, закладаючи в ціну товару витрати на зарплату, відбулося здорожчання продукції. Також суттєвий вплив на зростання цін споживчих товарів складають супутні складові: вартість палива і енергоносіїв. Паливо торік подорожчало на 22 відсотки, а енергоносії – на 26.
Також до суттєвих чинників впливу на зростання цін споживчих товарів, як правило, продукції сільськогосподарського виробництва, слід віднести зростання ринку експорту продукції. Зростаючий експорт сільськогосподарської продукції поступово створив її дефіцит на внутрішньому ринку, що сприяло підвищенню ціни на споживчі товари.
У 2017 році несприятливі погодні умови відобразилися на низькій урожайності вітчизняних овочів та фруктів. Водночас, внутрішній ринок наповнюється імпортними продуктами, ціни на які залежать від коливання курсу валют.
– Останнім часом спостерігається значне зростання курсу долара і євро та знецінення гривні – це знакові сигнали щодо ослаблення економіки країни. Вони безпосередньо впливають на зростання цін на всі без винятку товари і послуги. Причина – імпортна складова товарної продукції. Навіть за умови вітчизняного виробництва продукції з використанням вітчизняної сировини та робочої сили вартість транспортування продукції, основу якого складає ціна палива, обумовлює ріст кінцевої ціни для споживача.
Кінець 2017 року та початок 2018-ого відмічені як період стрімкого зростання цін на паливо в Україні. У середньому літр бензину А-95 коштує 28,29 гривень. Залежно від заправок, ціна на це пальне коливається від 26,59 – до 29,99 гривень. Літр дизельного палива в середньому коштує 25,90 гривень. Ціни на АЗС різняться – від 24,31 – до 27,49 гривень. Вперше в Україні вартість пального перетнула психологічну відмітку у 30 гривень. Сьогодні преміальні сорти А-95 коштують 31 гривень за літр і більше. Цікаво, що сталося це в зимовий період, коли обсяги продажу пального традиційно падають. Відтак, перше припущення щодо зростання цін є те, що власники АЗС вирішили таким чином уникнути падіння власних доходів. Утім, зростання цін на пальне вони пояснюють ринковими чинниками: слабка і нестабільна економіка та скорочення поставок імпортного палива, зокрема з Білорусії.
З позиції держрегулювання, паливно-мастильні матеріали є підакцизними товарами і підпадають під оподаткування акцизним податком. Зростання цін на пальне сприяє зростанню його податкової складової, а відтак – наповненню бюджету. Водночас, це призводить до зростання цін на товари і послуги, в тому числі на соціальну продукцію, адже зростають витрати виробництва і продажу і вони перекладаються на споживача через ціну. Таким чином, від зростання цін держава отримує зиск шляхом збільшення податкових надходжень, а для споживача товарів і послуг – це зменшення купівельної спроможності та зростання додаткових витрат.
На стрімке зростання цін на паливо відреагувала громадськість та Уряд, визнавши роботу Антимонопольного комітету негативною. У суспільстві домінує позиція щодо існування домовленості між трейдерами (головними учасниками ринку палива) щодо встановлення ціни. Це питання повинно бути врегульоване Антимонопольним комітетом, адже подальше зростання цін на паливо-мастильні матеріали лише загострить важке економічне становище в країні.
– Так, хоча в окремих сегментах ринку спостерігається недобросовісна конкуренція і зловживання монопольним становищем. На внутрішньому ринку України відносно висока конкурентність фіксується у таких секторах економіки як торгівля (54,9 відсотків ринків з конкурентною структурою) і агропромислове виробництво (45,7 відсотків). Продовольчі товари, переважно, реалізуються за допомогою каналів сучасної роздрібної торгівлі, зокрема 70-90 відсотків асортименту пропонованих супермаркетами товарів складають саме продовольчі товари.
Щодо цінової конкурентності на продовольчому ринку, то в мережі роздрібної торгівлі вона є незначною і передбачає рівень цін, який дозволяє утримувати відповідний обсяг продаж та узгоджується з цінами на аналогічні товари у конкурентів. Більшість мереж за характером цінової політики неоднорідні і спрямовані на утримання певної ніші серед споживачів.
Прикро, що в Україні, здебільшого, споживачі віддають перевагу саме ціновому фактору при виборі товарів і послуг, а їх якість є вторинною. Відсутність держконтролю за встановленням ціни у паритеті «ціна – якість» обмежує споживчий вибір товарів і послуг.
– Зважаючи на економічну ситуацію в Україні й ті чинники, які суттєво впливають на формування ціни на споживчу продукцію (про що зазначено вище), сподіватися на зниження рівня цін сьогодні і в майбутньому не доводиться. Незначне коливання цін на продовольчих ринках може відбутися сезонно, однак суттєво їх зниження не буде. У ситуації, що склалася, можна частково призупинити зростання цін на окремі соціально значущі товари шляхом вибору певних інструментів державного регулювання цін. Проте, «часткового відкату» цін не буде.
– Так, в Україні з першого липня минулого року відмінено державне регулювання цін на будь-які продукти, товари і послуги. Це мало на меті сприяння розвитку конкуренції та уникнення бюрократії у сфері ціноутворення. Фактично, на практиці відбулося значне зростання цін, особливо на товари і послуги першої необхідності. Таким чином, спровоковано безконтрольне здорожчання цін.
Я є прихильником адекватного держрегулювання цін на товари і послуги першої необхідності, насамперед, продукти харчування, ліки, транспорт, комунальні платежі. Безконтрольність у формуванні цін провокує подальше зубожіння населення. У будь-якій економічно розвинутій країні світу здійснюєтья держрегулювання цін на певний перелік соціальних товарів і послуг, а відміна одного з його інструментів (встановлення фіксованої ціни, чи певного рівня торгівельної надбавки до ціни виробника) передбачає запровадження іншого інструменту. Для прикладу, широкого розповсюдження у європейських країнах набула практика державного субсидіювання сільськогосподарського товаровиробника, надання споживчих субсидій громадянам, зниження ставки ПДВ на соціально значущі товари і послуги до п’яти відсотків та інше.
В Україні виникає парадокс, коли Уряд бере на себе зобов’язання щодо встановлення прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати, формування споживчого кошика громадян, а від державного регулювання цін на продукцію цього споживчого кошика відмовився. Коли ведуться подвійні стандарти щодо визначення вартості товарів, необхідних для життя громадян. Так, з 2008 року Міністерством соцполітики паралельно з Урядом ведеться розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму для громадян на основі середніх цін на споживчі товари і тарифів на комуналку. Доволі цікавим є свіввідношення фактичного показника прожиткового мінімуму та показника, визначеного Міністерством соціальної політики України (далі МСПУ). Зокрема, торік середньорічний прожитковий мінімум на одну особу становив 1624 гривні, а аналогічний показник, визначений МСПУ, складає 3035,3 гривні.
Широкого розповсюдження сьогодні набула тема надання субсидій для населення. Обсяг видатків Держбюджету на надання субсидій населенню у 2017 році склав 57,4 мільярди гривень, на 2018 рік заплановано 71 мільярд. Майже кожне третє домогосподарство в Україні користується правом на отримання субсидії. Чи правильно це? Відповідь неоднозначна. З одного боку – субсидія, як матеріальна допомога зі сплати за послуги ЖКГ, є суттєвою підтримкою громадян у період економічної стагнації економіки країни, чисельного безробіття та масової вимушеної трудової міграції. З іншого – тотальне бюджетне фінансування субсидій провокує масове утриманство, державний патерналізм і сприймається населенням як належне. Досвід використання субсидій має кожна країна світу, але тільки у перехідний період становлення і розвитку економіки країни і має тимчасовий характер. В Україні альтернативи субсидії нема.
Тому я вважаю, що необхідно відходити від практики субсидіювання населення, а натомість сприяти створенню нових робочих місць, підтримці підприємництва, легалізації тіньового сектору економіки і в недалекому майбутньому відпаде необхідність витрачати значні фінансові ресурси держави для надання субсидій.
– Зростання курсу долара чи євро провокує зростання цін практично на усі товари і послуги. Як правило, вітчизняна практика показує: таке зростання цін не є адекватним зростанню курсу валют, а з деяким запасом. Тобто, продавець завжди зважає на ризики, які можуть виникнути і перекладає їх на споживача. При коливанні курсу валют здешевлення товарів і послуг не відбувається. Причина – у нестабільності економічної ситуації та значній ймовірності виникнення повторних ризиків у виробника чи продавця товару, послуги. Цьому сприяє і політична ситуація в країні. Так, наразі офіційний курс долара, визначений НБУ, становить 27,88 гривень. При цьому держбюджет на 2018 рік сформований з урахуванням курсу долара на рівні 29,9 гривні. Тому жоден підприємець не буде ризикувати, знижуючи ціну на свою продукцію в гривнях.
На завершення хочу відмітити, що ціна є тим мірилом вартості, що відображає весь спектр взаємопов’язаних чинників, які мають місце в економіці країни. Вона є індикатором визначення не лише економічного розвитку країни, а й політичного і суспільного. Тому, особливості формування цін, доцільність їх державного регулювання є предметом не лише наукових дискусій, а викликає інтерес і у громадськості.
