Спільнота Західноукраїнського національного університету вшанувала світлу пам’ять Героїв Небесної сотні.
Події Революції гідності залишили глибокий слід у пам’яті університетської родини. Восени 2013 року життя закладу освіти тривало у звичному ритмі: лекції, семінари, наукова робота. Та водночас серед студентів і викладачів зростав внутрішній поклик діяти. Спочатку це були розмови в аудиторіях, згодом – перші групи, що вирушили на Театральний майдан у Тернополі. Невдовзі вулицями міста із синьо-жовтими прапорами вже крокувала численна колона молоді та викладачів, які заявляли про своє прагнення жити у вільній європейській державі.
Сотні представників університету поїхали до Києва, на Майдан Незалежності, щоб підтримати боротьбу за європейські цінності. Замість звичних занять тоді з’явилися барикади, замість конспектів – саморобні щити. Так гартувалася нова Україна.
Дехто повернувся додому через кілька днів, а дехто не повернувся зовсім…
Наприкінці лютого Україну сколихнули трагічні події. Трагічний лютий, прошитий кулями на Інститутській, змусив усю країну здригнутися від болю. Саме тоді багато хто усвідомив: країна вже ніколи не буде такою, як раніше.
Сьогодні серця українців продовжують битися в ритмі боротьби за незалежність. Університетська спільнота згадала гасла Революції гідності та імена тих, хто віддав життя за Україну. Особливі слова вдячності та пам’яті прозвучали на честь Героя Небесної сотні, випускника, працівника університету Тараса Слободяна. Після завершення навчання він продовжував наукову роботу в аспірантурі та готувався до захисту кандидатської дисертації. Він пожертвував власним життям за свободу нашої держави.
Студенти університету поклали квіти до меморіальної дошки Героя, вшанувавши його світлу пам’ять. Під час заходу скорботно прозвучала пісня «Плине кача по Тисині». Її проникливо виконали студенти ЗУНУ Ірина Шегеда та Богдан Андрійчук. Захід провели Юрій Дзюла та Оксана Кічак.
У цей день в Україні та далеко за її межами люди згадують Героїв Небесної сотні біля меморіалів і пам’ятних алей. У руках багатьох – паперові ангели, створені дитячими й дорослими руками. Їх розвішують на деревах, ніби повертаючи додому душі тих, хто став символом нескореності українського народу.