Микола Яросевич був на війні з перших днів. Воював, як пишуть побратими, у самому пеклі. Микола був патріотом та прикладом справжнього Героя.
Український захисник народився 24 квітня 1983 року у Кременці. Проживав із сім’єю у селі Білокриниця Кременецької територіальної громади. Рідні, друзі, побратими до останньої хвилини не хотіли вірити, що Миколи, мужнього і відважного воїна, не стало…
Микола Яросевич отримав важкі поранення 2 листопада біля міста Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області. Виконуючи бойове завдання, автомобіль із українськими захисниками наїхав на ворожу міну. Поранення отримали всі, хто знаходився в авто. Найбільше зачепило Миколу, який сидів попереду зі сторони міни. Медики намагалися врятувати життя воїну. Але, після числених операцій, 5 листопада Микола помер. Травми виявилися не сумісні з життям. Микола Яросевич був стрільцем 111-ої бригади. Йому було лише 39 років.
Без люблячого чоловіка, молодою вдовою залишилася дружина Наталя. Осиротіли двоє дітей – 17-річний син Микола та 11-річна донька Марія. Ніколи більше не обійме брата сестра Лариса.
Сотні мешканців громади, представники oрганів виконавчої влади та місцевoгo самoврядування, кoмандування та військoвoслужбoвці зустрічали кортеж з тілом свого Героя, щоб провести останньою земною дорогою до місця вічного спочинку. Квіти, сльози і біль. За кращим сином України, який віддав найцінніше – своє життя – за Україну, за наш мирний сон, за те, що маємо можливість зустріти новий день.
“З перших днів ширoкoмасштабнoї війни Микола без вагань став дoлав ЗСУ. Бoрoнив рідну землю на найважчих ділянках фрoнту. В хoді викoнання бoйoвих завдань був вірний військoвій присязі, виявляв стійкість і мужність у бoях за Батьківщину. Микoла – патріoт та приклад справжньoгo Герoя!
Бракує слів, щoб передати смутoк та біль непoправнoї втрати. Вислoвлюємo щирі співчуття рідним, близьким, друзям та пoбратимам Герoя. Вічна пам’ять, шана і слава захиснику України!» – щирі слова співчуття висловлюють у Кременецькій районній державній адміністрації.
Люди залишають дописи із смутком за загиблим Героєм.
«Біль розриває серце! Як важко втрачати близьких людей! Плачу… Але як я пишаюсь тобою, братику!!! Наш сміливий Воїн, який пройшов пекло! Наш Герой, який вірно захищав Україну! – написала Natalia Levchun. – Ти в нашій світлій пам’яті і в наших серцях! Спочивай з Богом…»
«Коля, Коля… Ти пройшов пекло, нехай Господь упокоїть в Царстві Небеснім! Вічна пам’ять!» – Андрій Любунь
Пoхoвали українського захисника на цвинтарі у селі Білoкриниця. Вічна пам’ять Герою!
