Виборче «меню» українських політиків: «страву» і не понюхаєш, і не попробуєш

Виборче «меню» українських політиків: «страву» і не понюхаєш, і не попробуєш
Політика і економіка – взаємозв’язані. Але коли західні політики, крім популістів, звісно, озвучують якісь економічні тези, то думають головою. Адже основний критерій, за яким тамтешні виборці оцінюють владу, – це особистий добробут кожної людини. Відповідно, виборче «меню» у розвинених країнах значно відрізняється від українського. Як-то кажуть: чим менше меню в ресторані, тим кращою буде кухня і смачнішими страви. Те, що в «меню» багатьох наших політиків – і не понюхаєш, і не попробуєш. Бо це – фантазії, витвір уяви… А чого лише не обіцяють українцям кандидати в президенти!

Традиційно, претенденти у «слуги народу» тиснуть на «улюблені» мозолі виборців. Це, приміром, тарифи. Тож дехто обіцяє їх знизити у чотири рази. А один із кандидатів – аж у 16 разів. Як би це виглядало з економічної точки зору? І чи можливо це зробити взагалі?

Є й такі «щирі» душі, які пропонують українцям видавати зарплату в євро або доларах. А як же бути з національною валютою? По-друге, стаття 99 Конституції гласить: грошовою одиницею України є гривня. А, отже, введення та емісія інших грошей на території України не дозволяється.

До речі, до Конституції претенденти на пост глави держави також не проти внести зміни. Навіть пропонують запровадити канцлерську республіку. А також скоротити число нардепів. Ідея непогана, але не віриться, що її найближчим часом можуть реалізувати. Проте, існує й інша думка: збільшити кількість парламентаріїв аж до 600. Але навіщо?! Аби ще більше «проїдали» бюджетних грошей?

«Модна» тема – корупція. З нею хочуть боротися всі. А от як саме – не уточнюють.

Обіцяють «гідні», а подекуди й фантастичні зарплати і пенсії до 500 євро. Тільки звідки взяти ці гроші?

Зустрічаються й такі обіцянки, які виглядають абсолютно абсурдно, зазначає «24 канал». Наприклад, м’ясо у кожен холодильник; скасування кримінальної та адміністративної відповідальності за крадіжку харчових продуктів на суму до тисячі гривень; щоденний безкоштовний хліб кожному; безплатний Інтернет тощо.

Ну й фантазія у наших політиків! Навіть у заможних країнах до такої «благодійності» не додумалися. А щодо красти… це в жодні ворота не лізе.

Серед «топових» обіцянок – припинення співпраці з Міжнародним валютним фондом. Ніхто нікого не зобов’язує брати кредити. Але, на жаль, українська економіка без зовнішніх запозичень наразі не виживе. Та й борги і відсотки повертати МВФ потрібно. Ніхто нам їх не подарує.

Дехто обіцяє ліквідувати ПДВ. А бюджет чим наповнювати? І чому цей вид податку досі не ліквідували багаті Америка та Європа? Один із кандидатів узагалі пропонує, аби громадяни платили податок до держбюджету на добровільній основі. Скільки б таких знайшлося?

А яскраво виражений проросійський кандидат хотів би відновити дружбу з Московією, списати усі комунальні борги, повернути старі ринки збуту. Його програма – пряма дорога до дефолту.

Програми деяких кандидатів складаються лише з економічних і соціальних пунктів. Це при тому, що в розділі V Основного Закону, де перераховані повноваження президента, про економічні питання зовсім не йдеться. Визначають фінансову, цінову, інвестиційну та податкову політику країни, розробляють і реалізовують відповідні програми – Кабмін і парламент. Також за поданням Верховної Ради глава держави призначає міністрів. Отже, як наголошує видання «Сьогодні», щоб виконати свої економічні обіцянки, кандидату в президенти потрібно мати свою силу в парламенті та однодумців в уряді. Хто з претендентів може цим похвалитися?

«Щедрості» кандидатів не має меж. І вона українцям обходиться доволі дорого. Через те, що зареєстровано аж 44 претенденти, бюджет виборів президента складає більше 2,3 мільярдів гривень. Це – абсолютний рекорд. І це гроші платників податків.

Автор

Ольга Чорна

журналіст, блогер, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *