Якби можна було…
Якби можна було десь залишитись назавжди – я би поселилась у Весні.
Осипалась би легкими пелюстками на твої плечі.
Розлилась би ароматом черемхи та акації.
Червоними тюльпанами замайорила би на твоій стежці.
Зеленими очима озимої пшениці тішила би твої дні.
Непалючим сонцем цілувала би твої долоні.
Теплою прогрітою річкою весни омила би твоі ноги
Разом з бешкетними вітрами забрала би твою втому.
Ніжною звабливою майською ніччю нашіптувала би чарівні сни.
Сіла би коло тебе променем-зайчиком і показала, що світ грайливий.
У кожній хвилині твого подиху би розквітала новими біло-рожевими запіненими барвами.
Я б світила тобі свічками каштанів.
І щоранку на підвіконник твого життя ставила би свіжі квіти…
Якби можна було перевтілитись – я би стала Весною.
Твоєю Весною…
Я би поселилася в ній назавжди…
Неля ДРИБОТІЙ.
