Дмитро Огінський із села Вікторівка Козівської громади був щирим, веселим, повним сонця й життєвої снаги, – кажуть про нього друзі. А ще – відкритим, добрим, завжди готовим допомогти. Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Дмитро з перших днів став на захист рідної землі. Обіцяв рідним обов’язково повернутися з війни з перемогою.
Та 15 лютого український захисник загинув на Харківщині, рятуючи побратима. Молодшому сержанту Дмитру Огінському було 44 роки.
Вдовою залишилася дружина Люба, осиротіли без батьківської любові донька Таня і син Тарас.
18 лютого Козівщина зустріла кортеж із тілом свого Героя.
«Ясний сонячний лютневий день затьмарило страшне горе. Так багато людей прийшли підтримати дружину загиблого Любов Огінську, його діточок Тетяну і Тараса та всю родину… Страшна втрата для кожного з нас, для України…
Проводжаємо Героя в його останню дорогу. У скорботі прихиляємо коліна до землі, молимося за упокій душі і дякуємо за найвищу жертву. Воїне! Ти віддав життя за кожного з нас! А то є найвищий прояв любові в очах Господа! Хай прийме небо душу світлої людини! Хай буде вічна пам’ять і слава Герою тут, на землі!
Висловлюємо глибоке співчуття родині та друзям Дмитра. Він був прекрасною світлою людиною і ми будемо таким його пам’ятати. Спочивай з Богом, Воїне! Ти віддав за свій рідний край найцінніше! Спочивай з миром у Божому царстві!
А від людей – вічна вдячність і пам’ять», – щирі слова про свого земляка оприлюднили на сторінці Козівської громади.
Сумують за Дмитром у колективі Козівського відділу ТМРЦ “ДУ ТОЦКПХ МОЗУ”, де він працював:
«Дмитро, не віриться… до останнього жевріла надія, що ти живий. Сум, плач, біль, сльози… Перед очима твоя широка усмішка та добрі очі. Вірний друг, люблячий батько та чоловік, дбайливий господар, доброзичливий, щирий, оптимістичний, життєлюбний… Усміхаєшся нам сьогодні з неба… Вічного раювання тобі, а родині щирі співчуття і сили витримати це горе. Вдячні за те, що йшли з тобою по житті».
Жителі громади, рідні, односельці, знайомі, побратими провели Героя сьогодні, 19 лютого, в останню дорогу. Поховали Дмитра у рідній Вікторівці. Тепер мужній воїн оберігатиме найдорожчих його серцю людей з небес. Вічна пам’ять Герою!
