У папці збереглися документи, журнал «Перець» та агітаційні листівки
Микола Рибчук із села Стара Ягільниця Чортківського району усе життя пропрацював сільським фельдшером. Пасіку чоловіку подарували друзі і досвідчені пасічники із села, які й навчили його цієї справи. Сьогодні й не пригадає, де чиї вулики були. Кілька років тому через проблеми із здоров’ям та рекомендації лікарів роздарував бджолині рої, і старі вулики стояли пусткою.
– Коли ж син під час відпустки приїхав додому допомогти по господарству, ми вирішили розібрати вулики і порізати на дрова, – розповідає пан Микола. – Між двома стінками конструкції знайшли згорток, у якому була папка з кальками (спеціальний тонкий папір для копіювання), стрічка від друкарської машинки, інструкція для агітатора УПА, український “Перець”, агітаційні листівки, які закликали людей не йти на перепис населення, котрий проводили москалі, бо їх після цього можуть вивезти в Сибір.
У пана Миколи вулики ще давньої конструкції – відкриваються вони збоку, а стінки подвійні. В отвір між двома стінками запихали солом’яний сніп, щоб утеплити на зиму. Чоловік переконаний, вулик – це надійний сховок, адже бджоли – добрі сторожі і чудово розрізняють запах господаря і чужої людини, тому останню не підпустять до вулика.
Микола Рибчук розповідає, що у Старій Ягільниці і довколишніх селах було багато повстанців. Але старші люди, які пам’ятають ці події, не хотіли розказувати. Спершу боялися радянської влади, а згодом, мабуть, не хотіли згадувати ті непрості часи, тому багато історій забрали у могилу. Пан Микола пригадує, як односельчанин, який був в УПА, розповідав, що на території села досі заховано багато запасів продуктів і зброї, адже повстанці готуватися до тривалої війни.
У 1944 році село спіткала страшна трагедія – 12 березня німці за дві години спалили 110 дворів і вбили 39 чоловіків, 62 жінки, 16 дітей і 8 повстанців. За словами старожилів, це була помста нацистів за дії загонів УПА. За розповідями старожилів, людей, що зустріли на вулиці, фашисти розстрілювали. Багато хто ховався у криївках. Оскільки будували їх самотужки, то не завжди дотримувалися всіх правил. Десятки жителів Ягільниці через пожежу і дим загинули у своїх сховках. Це була величезна трагедія для Ягільниці…
«Тонкою металічною лінійкою, ніби скальпелем, відділяв документи один від одного. Жодного не зіпсував»
Знайдений Миколою Рибчуком архів УПА складається з понад 200 сторінок. Чоловік передав його місцевому краєзнавцю – директору Чортківського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Олександра Барвінського Романові Пахолку.
– Всі документи були настільки з’єднані між собою, що розділити їх було неможливо, – розповідає пан Роман. – На допомогу прийшла дружина. Вона порадила винести їх на вулицю, щоб документи набралися вологи і їх можна було розділити. Далі тонкою металічною лінійкою та скальпелем відділяв документи один від одного. Я відчуваю себе героєм, адже жодного не зіпсував.
Особливе ставлення Романа Пахолка до цієї унікальної знахідки помітила, як тільки переступила поріг його кабінету. Весь стіл закладений пожовтілими документами, акуратно розкладеними у файлики, інші розкладені у папки, а частина висить на стіні.
В архіві як рукописні, так і друковані документи, датовані другою половиною 1944-го – початком 1945 років минулого століття. Багато з них починаються словами “Слава Україні” і завершуються псевдо, підписом і словами “Героям Слава”. Краєзнавець припускає, що ці матеріали могли належати службі безпеки ОУН-УПА. Аркуші не лише датовані, вказана на них і година, о котрій вони були видані.
Серед знахідок – Універсал української головної визвольної ради. У ньому йдеться про те, що «український народ входить у вирішальну стадію визвольної боротьби. Велике завдання української держави – перш за все об’єднання всіх самостійних революційних сил…». Також є сторінки журналу «Перець» із віршами, карикатурами, жартами, зокрема про Гітлера і Сталіна. А ще є переписи зброї і продуктових запасів. Цікаво, що документи пропагандистського є не лише українською, а й російською мовами. Зокрема, звернення до червоноармійців: «Українські повстанці вітають вас, як рідних братів по зброї одного народу і однієї землі!..».
Усі документи краєзнавець не лише досліджує, а й перевів з допомогою колег в електронний формат, щоб зберегти для наступних поколінь. А вже найближчим часом, після опрацювання і вивчення архіву з вулика, науковець планує видати окрему книжку.
– Дуже важливо, щоб ця інформація була доступна людям, які цікавляться минулим України, – каже пан Роман. – Адже це зріз дійсності, соціальних і політичних обставин. Тут все без ретуші і прикрас. Це реальна історична правда.
Роман Пахолок мріє облаштувати в коледжі музей, де можна було б розмістити документи з цього архіву, адже вони безпосередньо стосуються Чортківщини. Він сподівається, завдяки знахідці вдасться відновити історію краю, знайти відповіді на багато запитань про минулі події і долі людей, про яких згадується у цих документах.
