Отож, бюджетні витрати на зарплати нардепам, їхнім помічникам та працівникам парламенту і підвідомчих організацій у наступному році можуть зрости на 390,3 мільйони гривень, якщо проект бюджету проголосують без змін. А загалом на роботу Ради у 2018-ому передбачено витрати на рівні у 1,6 мільярда, тобто на 400 мільйонів гривень більше, аніж цьогоріч.
На зарплати нардепам та їх помічникам наступного року можуть витратити 552,8 мільйонів. До слова, 423 депутатів «обслуговують» 1692 помічників.
Нардепи нарікають на малі зарплати. Що їм оклад у 6109 гривень? Щоправда, з надбавками виходить близько 17 тисяч місячної платні. Яка «мізерія»! Ось, приміром, оклад у міністрів та прем’єра складає 16-20 тисяч без надбавок. Дістало «бідолашних». Дарма, що переважна більшість народних обранців – мільйонери. І роботу безсовісно прогулюють.
Для працівників Ради і підвідомчих організацій також запланували більше грошей – 586,6 мільйонів.
Згідно з документами, чисельність співробітників парламенту зростає. Наступного року їх кількість може досягнути майже 2240 осіб. Торік було 1911.
Крім того, планують значно більші витрати на депутатські відрядження – до 33,9 мільйонів гривень проти 13,9 мільйонів, запланованих на нинішній рік.
Щодо бюджету-2018 експерти кажуть: найперше, він збагатить олігархів. А політичний експерт Костянтин Матвієнко на сторінках «УП» зазначає: уряд забирає з кишень українців мільярди і нарощує бюрократичний апарат, а зухвалу корупцію ховає за військовою таємницею. Так, сукупно Верховна Рада, Держуправління справами та Секретаріат Кабміну отримають з бюджету майже 5,6 мільярдів гривень. Це – на 50 відсотків більше, аніж 2017 року.
Невже в Україні справді відбулися реформи, життя людей наблизилося до європейського рівня і чиновники заслужили високі такі винагороди?
Хоча, дещо наблизилося до європейського рівня. Ціни, наприклад. Вони зростають із непристойною швидкістю. Хто винен? За версією Мінекономіки та Нацбанку, це стається «через посилення експортного тиску», а також «зростання внутрішнього попиту на їжу та ризики адміністративного регулювання цін на енергоносії». Отакої! Це знову потрібно розуміти, що українці багато їдять, як то був видав «соціальний» міністр Андрій Рева.
Насправді ж, наголошують експерти, ріст цін відбувається через корупційну націнку – хабарі, практично на всі товари – вітчизняного й імпортного виробництва. І на послуги також.
Крім того, на збільшення вартості пального, транспорту, компослуг, згаданих товарів і послуг впливає штучна девальвація гривні. Адже сьогодні ніхто достеменно не може пояснити, чому долар і євро дорожчають. Економісти заявляли і заявляють: передумов для суттєвого здешевлення гривні немає. Але у владних та нацбанківських кабінетах, напевно, діють якісь специфічні економічні закони. Як і в монополістів. Бо комунальні та транспортні монополісти, в гонитві за надприбутками, надлишково підвищують ціни для кінцевих споживачів. І всі ці нахабні й хитрі маніпуляції видають під соусом «турботи» про людей.
І, до речі, «піклувальники» про народ не вельми б’ють на сполох, що українці ще масовіше почали їздити за кордон на заробітки. Адже в Україну від заробітчан надходять великі гроші. Тож не дивно, що збільшується кількість торгово-розважальних центрів, генделиків та іншої всячини. Та й будинки зводять, фактично, для тих, хто працює не вдома. Бо заробити на власне житло пересічний українець не може. Для цього йому треба прожити кілька життів. Як пише «Фінанси.ua», аби накопичити на власне житло, потрібно відкладати щомісяця не менше 10 тисяч гривень. Таким чином сімейний бюджет, враховуючи всі інші витрати, повинен складати не менше 20-25 тисяч на місяць. Похвалитися таким рівнем доходів можуть поки що приблизно 5-10 відсотків українців.
…А Європа чекає робочих рук з України. Для годиться, кількох заробітчан-нелегалів депортують, зроблять якісь заяви. Але ж працювати комусь треба.
Якщо ж українець працює легально, то отримує, відповідно, справедливі зарплати, має соціальні гарантії. Слід зазначити, за останніми соцопитуваннями, понад 35 відсотків українців хочуть виїхати за кордон. Більшість – назавжди.
Фахівці застерігають: у найближчі десять років відтік робочої сили може призвести до її скорочення із теперішніх дев’яти мільйонів громадян, зайнятих працею, до п’яти мільйонів. І при цьому, податкові, цінові й тарифні навантаження на цих кілька мільйонів лише зростатимуть. Що далі? Зупиниться економіка? Що буде з пенсіями? З країною, зрештою?
Невже нинішні «реформатори» цього не усвідомлюють? Чи їм байдуже до майбутнього держави? У багатьох, мабуть, є «запасні аеродроми» в якійсь європейській країні або чималі гроші, за які можна купити за кордоном добротне житло і навіть громадянство для повного комфорту.
