З містечка на Тернопільщині – в колекції Польщі, Франції, США, музеї України: де знайшли шедеври Вишневецького палацу

З містечка на Тернопільщині – в колекції Польщі, Франції, США, музеї України: де знайшли шедеври Вишневецького палацу

Велика частина живописних полотен осіла по музеях і приватних колекціях Франції та Польщі – народних музеях Варшави, Познані, Кракова. Деякі картини потрапили у  США, Лондон, Амстердам, де стали часткою світової мистецької скарбниці.

Вишневецький палац на Тернопільщині – родове гніздо представників української еліти, князів Корибутів-Вишневецьких, що тут, на теренах історичної Волині, творили нашу національну історію. Йому судилось стати втіленням могутності, багатства та слави роду. Упродовж віків палац зосереджував у своїх стінах багатющі мистецькі зібрання – колекції живопису, годинників, меблів, зброї, посуду, срібла тощо.   

Невід’ємним елементом  магнатської резиденції такого типу був, звичайно, живопис. Значну його частину, близько 600 з майже 3 тис полотен, складали  портрети представників власного роду та споріднених родів, відомих політиків  Речі Посполитої  та  Європи, зокрема, портрети козацьких гетьманів. В стінах Вишневецького палацу зберігали роботи відомих світових художників, таких як Рембрандт, Бачареллі, Кранах, Франсуа Буше, Вернет тощо.

Цікавим є той факт, що  дружина одного із власників Вишневецького палацу Міхала Єжи Мнішка Урсула була племінницею польського короля Станіслава Августа Понятовського і  неодноразово отримувала від свого дядька  подарунки для  вишневецької галереї. Так, зокрема, у Вишневці з’являються полотна Рубенса, Норбліна,  пейзажі Ґогарта,  Каналетто та ін. Король подарував Мнішкам два декоративних панно в китайському стилі Яна  Піллемента, які спочатку призначалися для королівської резиденції у Варшаві. 

На жаль, недовгим був період розквіту Вишневецької резиденції. З середини ХІХ століття тут починається період аукціонів та великих розпродаж, під час яких палац зазнає величезних втрат. Тепер, коли пройшло стільки часу від останніх вишневецьких аукціонів, важко прослідкувати долю палацових збірок. Дякуючи кропіткій пошуковій та дослідницькій роботі науковців, виявлено ряд музеїв, де осіли живописні полотна Вишневецького палацу.  У фондах Національного музею історії України зберігають 14 родових портретів князів Вишневецьких, чотири з них наразі експонують у Будинку з химерами у Києві. Один з портретів Станіслава Августа у костюмі часів Генріха ІV (робота Є.Віже-Лебрен) з вишневецької колекції знаходився деякий час у Кременецькому ліцеї.  Після його ліквідації був переданий до Київського університету, а звідти перейшов до Музею Західного та Східного мистецтва.

У Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику також зберігається один із портретів з Вишневецької галереї – портрет останнього представника роду Корибутів-Вишневецьких князя Міхала Сервація Вишневецького (1680 – 1744).  

У збірці Львівської Національної галереї мистецтв виявлено два портрети з королівської групи Вишневецького палацу – портрет польського короля Попеля та короля Казимира І.

Також там є історичні полотна Вишневецького походження «План битви під Хотином», «Сцени з подорожі Катерини ІІ по Дніпру: «Зустріч з Францем Австрійським і Станіславом-Августом» та «Ілюмінація Канева».   Обидві  – оригінали Богуміла Плерша.

Нещодавно декілька портретів з Вишневця виявлені у Севастопольському музеї ім.М.П. Крошицького.

Прикро, але жодна з вишневецьких картин більше не повернулась до палацу. Велика частина живописних полотен осіла по музеях та приватних колекціях Франції та Польщі – народних музеях Варшави, Познані, Кракова. Деякі картини потрапили у  США, Лондон, Амстердам, де стали часткою світової мистецької скарбниці.

Сьогодні великою справою для працівників заповідника є налагодження контактів та співпраця з музейними установами, що зберігають безцінні реліквії Вишневецького палацу.

Екскурсовод НЗ «Замки Тернопілля»

Валентина БРЕГА.

На фото: “Хотин і його навколишні села часів битви 1673 року” (“Панорама битви”);

Богуміл Плєрш, “Зустріч з Францем Австрійським та Станіславом Августом”;

Богуміл Плєрш, “Ілюмінація Канева“.

Автор

Avatar

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *