У Вишнівецькому палаці демонструють врятовані скарби минулого
Палац князів Корибутів-Вишневецьких є одним з кращих зразків європейської культури на теренах Волині. Розташований він у мальовничому Вишнівці за 47 кілометрів від Тернополя. Навіть зараз, в умовах карантину, палац готовий приймати відвідувачів.
Цими днями для гостей відкрили виставку раритетних кахлів. «Наш ДЕНЬ» дізнавався про історію їх несподіваного віднайдення. А також – про цікаві особливості сантехніки минулого.
Віртуальну мандрівку для читачів провела екскурсовод Національного заповідника «Замки Тернопілля» Валентина БРЕГА.
У палаці постійно вирувало життя
Власники маєтку, які володіли ним в різні епохи, були представниками вищих суспільних класів. Вони слідкували за розвитком наукової думки, мистецьких і культурно-естетичних поглядів свідомих європейців, втілюючи їх тут, в родовому містечку. Палацова бібліотека, яку по праву можна назвати однією з найбільших приватних книгозбірень Європи, регулярно оновлювалася і поповнювалась рідкісними тогочасними виданнями. Живописні збірки збагачувались новими мистецькими шедеврами і вражали красою та витонченістю. Змінювались інтер’єри, відповідно до вимог епохи та естетичних смаків власників маєтку. Палац регулярно приймав впливових і відомих гостей і став культурним осередком нашого краю.
Сьогодні Вишнівецький палацово-парковий комплекс є частиною Національного заповідника «Замки Тернопілля». Дякуючи роботі його працівників, палац потроху повертає свою колишню славу. Тут проходять виставки, відбуваються круглі столи та конференції, де обговорюють актуальні питання сучасного музеєзнавства, культури та мистецтва.
Рештки плитки склались у незвичайний орнамент
Нова виставка «Кахлі ХVІІІ – ХІХ ст. в інтер’єрах Вишневецького палацу» – з фондів заповідника. Коли відколювали Дзеркальну залу, який включав в себе впорядкування нижніх садів, натрапили на втрачену кераміку. Зокрема, були знайдені фрагменти кахельних грубок, камінів і декоративних карнизів, облицювання стін і підлоги з різних залів Вишнівецького палацу. Деякі з них з великою вірогідністю можна віднести до періоду Мнішків (ХІХ ст.), проте, більшість кахлів належать до пізніших часів, коли власником резиденції був Павло Демидов (початок ХХ ст.).
На виставці представлено близько десяти видів керамічної плитки з печей і камінів. Вони відрізняються різною текстурою, якістю матеріалу, технологією виробництва. Є фрагменти досить крихкі та в сколах, але трапляються й майже ідеально збережені. Відразу привертають увагу фрагменти з багатою декоративною орнаментикою, півкруглі, вигнуті, що, ймовірно, прикрашали колись основні парадні зали палацу. Вражають фрагменти кахлів, виготовлених в зелених тонах.
Увагу дослідників привернула личкувальна плитка зі стін і підлоги: біла восьмикутної форми, а блакитна – у вигляді квадратів. Якщо її викласти в потрібному порядку, виходить цікавий орнамент. Частина плитки цього типу використовувалась для личкування стін. Інша частина – вже більшого розміру з аналогічним орнаментом – вкривала підлогу. Ймовірно, цією плиткою були оформлені інтер’єри ванної кімнати періоду Павла Демидова.
Сантехніка ціною в 40 корів
До речі, були знайдені і фрагменти клозетів та інших типів сантехніки того часу. Сантехнічний фаянс з 1901 року випускали у Полонному (Хмельницька область), оскільки цей завод Зусмана розташовувався поблизу залізниці. За згадками сучасників, розмір величезних виробів, їх вага і вартісність не дозволяли транспортувати цінний вантаж гужом. Тут виготовлялися клозети, умивальні чаші та столи, ванни, полібани – неглибокі широкі ванни на високих ніжках. Крім коштовних фаянсових гігієнічних виробів для садиб найбагатших людей, наприкінці ХІХ ст. входять у вжиток сантехкерамічні труби (випускали до десятка підприємств України), фрагменти яких також знайдені на території Вишневецької резиденції. На початку ХХ століття починають виготовляти і фаянсові умивальні столи для лікарських кабінетів, лабораторій, кухонні і буфетні мийки, що монтувалися у меблі. Вартість такої одиниці товару становила від 95 до 125 карбованців на 1913 рік (для порівняння, корова вартувала 3 карбованці).
Кераміку везли з найкращих майстерень Європи
Досить цікавим є те, що на багатьох кахлях виявлено клейма, що дає можливість дослідити джерела надходження керамічної плитки не лише для Вишнівецького палацу, але можливо й для інших магнатських резиденцій нашого краю.
На білих глазурованих фрагментах кахлів є напис «Velten Berlin», що говорить нам про те, що дана плитка була завезена з Німеччини. Завод, що виготовляє плитку з такими клеймами існував ще з початку ХVІІІ століття, працює він і зараз.
Ще одне із клейм говорить про походження плитки з Білорусії. На зворотній стороні прочитується напис «ЗАВОДЪ И.Я. АВЕРБУХА ВЪ МИНСКЕМЬ». Завод працював ще з ХІХ ст. Тут виготовляли керамічні вироби для личкування камінів, печей та грубок. Продукція відрізнялася настільки високою якістю, що в 1909 році на Всесвітній виставці в Римі вироби Авербуха нагородили золотою медаллю.
Знайдено кілька фрагментів мануфактурного виробництва. У період ХІХ століття існували майстерні в Олиці, Кам’янці-Подільському, Глинську, Львові, Бережанах. Можливо, у котрійсь із них виготовляли плитку для Вишнівецького палацу.
Знайдені кахлі становлять цінне культурне надбання. Дякуючи ним, ми можемо не лише скласти уявлення про те, як виглядали палацові інтер’єри, але й наочно зобразити, можливо, й відтворити їх. Дізнатися більше й побачити раритети «вживу» можна у Вишнівецькому палаці. До містечка можна добратися власним авто або ж рейсовими автобусами.
