В Італії, Іспанії, Потругалії, Франції та інших країнах люди аплодували медикам з балконів. Поки мешканці перебували на карантині через пандемію коронавірусу COVID-19, люди в білих халах боролися за життя тих, хто занедужав. І стали новими супергероями нашого часу. Саме так зобразив фігурку медсестри всесвітньо відомий художник Бенксі на картині для британської лікарні. На малюнку – хлопчик в комбінезоні, що сидить біля відра для сміття. Він викинув фігурки Спайдермена і Бетмена і грає з новим героєм, точніше, героїнею – медсестрою Національної служби охорони здоров’я.
Багато лікарів в Україні теж опинилися в епіцентрі боротьби з невідомою раніше хворобою. Як це виглядає не з екранів телевізорів, з «Нашим ДНЕМ» поділилися працівники збаразької «швидкої», виділивши кілька хвилин, адже через коронавірус роботи значно побільшало.
– Ми – перші люди в зоні ризику, ніби по лезу ножа ходимо, страшно за себе та за близьких людей, адже коли їдемо на виклик, то не знаємо, людина хвора чи ні. Завжди кажу нашим працівникам, щоб одягалися в захисні костюми, бо краще декілька разів помилитися, одягнувши той костюм, – розповідає завідувач підстанції №3 міста Збараж Кременецької станції екстреної швидкої медичної допомоги Михайло Старицький.
– Я пропрацювала у медицині 38 років, але вперше за весь час таке значне навантаження – багато працюємо, не спимо, проте не скаржимося, це ж наша робота. Ми відповідаємо за життя людини, – каже лікар невідкладних станів Лідія Зух.
Особливо важливими під час пандемії стали засоби захисту, які використовують лікарі. Не можна сказати, що вони гарантують стовідсоткову безпеку, але вся бригада швидкої допомоги такими екіпірована. Захисні костюми – це комбінезон, маска або респіратор, спеціальні окуляри, рукавиці, які повинні досягати до ліктя, бахіли. Медики після кожного прийнятого виклику одноразові захисні костюми змінюють і використовують антисептик.
– Кожен вірус – це небезпечно. Але з коронавірусом важко щось порівняти. У хворих спостерігаються ураження легенів, вірусні пневмонії, які або важко лікуються, або їх неможливо вилікувати, вірус може ще проявлятися венозним тромбозом, – ділиться Лідія Зух. – Щодо найважчого хворого, то це був мешканець села Добромірка. У нього коронавірусна хвороба проявилася гнійним плевритом. Його привезли у Тернопільську інфекційну лікарню, де одразу ж зробили експрес-тест на COVID-19.
Про першого хворого медики досі згадують емоційно.
– Тоді ми ще дізнавалися про випадки недуги лише за допомогою телебачення та Інтернету, – згадує Лідія Зух. – Було страшно, бо не знали, чи можемо заразитися. На виклик до першого потенційно хворого коронавірусом вдягали захисні костюми так, щоб не було жодної відкритої частинки тіла. Ті емоції взагалі не передати.
Але у Збаразькій лікарні, за словами Михайла Старицького, все ж таки виявили хворого лікаря – з інфекційного відділення.
– Великою проблемою для нас є те, що лише 26 травня нам видали експрес-тести для лікарів, ми ніяк не могли перевірити, чи хтось із нас хворий. Держава видає мінімум захисних костюмів, решту все забезпечують волонтери. Нам справді важко, як ніколи, – розповідає Михайло Старицький.
Ця розмова закінчилася дзвінком, де по інший бік телефону говорили, що жінці важко дихати. Лікарі – герої нашого часу. Щоб вберегти їхнє життя – бережіть себе і дотримуйтеся елементарних правил карантину.
Вікторія КЛАПОУШКО.
