Олег ШУПЛЯК: «Живопис може творити чудеса»

Олег ШУПЛЯК: «Живопис може творити чудеса»

Картини бережанського художника побачать у Японії та Європі

Картини бережанського художника побачать у Японії та Європі«Це схоже на грозу – спершу збираються хмари, а потім, як удар блискавки, приходить ідея», – так говорить про створення своїх робіт художник Олег Шупляк.

Його майстерня і справді близько до неба – на горищі старого будинку в історичному центрі містечка Бережан. У невеликій кімнаті, просоченій запахом фарб, він творить магію, адже переконаний: живопис повинен дивувати та захоплювати.

Популярність художнику принесли картини з подвійним змістом, які він називає слов’янським словом «двовзори». Останнім часом ними просто заряснів інтернет, і не лише український. Про талановитого митця писали американські та європейські ЗМІ, публікували двовзори навіть у Китаї та Індії.

Ці полотна особливі своїми прихованими образами: вдивляючись у традиційний пейзаж, раптом виявляєш, що хатини – це очі людини, а пагорби перетворюються на брови… І ось вже бачиш перед собою портрет або зовсім іншу картину. За фігурою дівчини з книжкою – голову Сальвадора Далі, за осінніми листками – пташку, а за солом’яними стріхами та маленьким пастушком – обличчя Тараса Шевченка…

З Бережан – до Японії та Кореї

Картини бережанського художника побачать у Японії та Європі– Людям подобаються такі картини. Можливо тому, що з дитинства ми любимо загадки й ребуси. Також приваблює щось містичне, таємне, невловиме, – пояснює пан Олег популярність двовзорів, яка для нього самого стала несподіванкою.

Живописців, які працюють у такому стилі, можна полічити на пальцях руки. Тож не дивно, що картини-ілюзії бережанського художника хочуть бачити у багатьох країнах світу.

Ще у 1994 році персональні виставки живописця були у Великобританії. А недавно він презентував свої двовзори у Петербурзі. Звідти вони помандрували у Європу, далі милуватися подвійною реальністю будуть у Японії та Кореї.

Виставку в північній столиці Росії організував Міжнародний фонд «Культурне надбання». Його президент Віктор Карцев натрапив на двовзори Олега Шупляка в інтернеті, коли шукав самобутніх художників. Виставка «Метаморфози» тривала в галереї «N-Prospekt» у центрі Петербурга впродовж місяця. Фонд нагородив живописця золотою медаллю та почесним дипломом – за створення унікального стилю в мистецтві.

– Окремої назви такий напрямок ще не має, його відносять до сюрреалізму, але це інше, – розповідає пан Олег. – Цікаві картини-ілюзіії сучасного мексиканського художника Октавіо Окампо, з творчістю якого я познайомився, коли вже написав більшість своїх двовзорів. Полотна з подвійним змістом творить росіянин Вадим Долинський. Хотілося б зібрати всіх, хто працює у цьому стилі, та влаштувати спільну виставку.

І дніпровські кручі, і кобзар

Витоки ілюзій у живописі слід шукати ще у 16 столітті, пояснює Олег Шупляк. Відомий художник Джузеппе Арчімбольдо та його послідовники створювали портрети, нагромаджуючи предмети, фрукти тощо. Картини з подвійним змістом писав Сальвадор Далі.

– Студентом я побачив репродукцію полотна Далі «Невільницький ринок з незримим бюстом Вольтера», де за силуетами людей проглядався портрет письменника, – розповідає пан Олег. – Це мене вразило, я зрозумів: образотворче мистецтво не зобов’язане просто відображати, воно може творити чудеса.

Свою першу картину з подвійним змістом бережанський художник написав у 1991 році. При першому погляді на неї бачиш традиційний український пейзаж, та варто відійти подалі – і обриси дніпровських круч і грозового неба перетворюються в обличчя Тараса Шевченка, яке доповнює фігура молодого кобзаря.

– Тоді якраз Україна отримала незалежність, і я хотів створити щось незвичайне, – згадує митець. – Так я вперше застосував цей прийом. Згодом час від часу повертався до цього стилю, адже більше працюю в іншому напрямку – постмодерному живописі. А це було хоббі – я писав одну-дві таких роботи у рік.

Спершу на картинах були портрети культурних діячів – Богдана Лепкого, Лесі Українки, Івана Франка. Українські мотиви з’явилися не випадково. За словами художника, кожна культура – це прояв різноманітності життя. Мистецтво знебарвлюється, коли зникає національне.

Кожна робота – це нова формула

Картини бережанського художника побачать у Японії та ЄвропіЗа двадцять років в Олега Шупляка зібралося понад 60 картин-ілюзій, серед яких виокремилися цілі серії – письменників, науковців, художників…

– Для мене принципово важливо, щоб елементи картини були пов’язані логічно, – пояснює він. – Якщо це портрет відомого письменника, то паралельний сюжет повинен бути з персонажів його творів. Якщо художник – із характерних фрагменів його картин. Крім того, у серії «Великі художники» я намагаюся максимально наблизитися до манери й стилю того чи іншого автора.

Жодного разу художник не писав картин з подвійним значенням на замовлення та намагається уникати повторів і шаблонів. Кожна робота для нього – це нова формула. І що простіша вона, то унікальніша. Особливо приємно, зізнається митець, коли вдається додати в роботу частку гумору й викликати у глядача усмішку.

Талант передався від мами

Картини бережанського художника побачать у Японії та ЄвропіЦікаво, що за освітою Олег Шупляк – архітектор. Кілька разів намагався вступити на художнє відділення, але його не прийняли, тож обрав тодішній Львівський політехнічний інститут. У вільний час вирушав у місто й писав етюди. Сьогодні ж переконаний, що саме завдяки архітектурі, коли вчився бачити речі в різних площинах, розвинув у собі оте «подвійне мислення».

Отримавши диплом, він повернувся в рідне село на Бережанщині, щоб малювати. У дощову погоду творив у хаті натюрморти, коли було сонячно – з пензлем і фарбами ходив мальовничими околицями. Навчав дітей у сільській школі, розписував церкви.

Згодом із сім’єю перебрався у Бережани. Зізнається, що не проміняв би невелике містечко на мегаполіс – тут спокійно й комфортно, багато друзів. І недалеко, в рідному селі, ще живе мама, від якої, мабуть, йому й передався талант.

– Мама за фахом вчителька, але у вільний час займалася розписом по склу, – розповідає митець. – Вона – художник-самоук, працювала у стилі народного примітиву. На жаль, робіт збереглося мало. Я намагаюся їх розшукати, іноді обмінюю на свої картини. Хочу влаштувати мамі виставку…

Талант передався і синові пана Олега, який навчається у Львівській академії мистецтв. Художник зізнається:

– У мене хороша сім’я – дружина, діти, я займаюся своєю улюбленою справою – і це моє найбільше щастя…

 

Антоніна БРИК.
 

Картини бережанського художника побачать у Японії та ЄвропіВітаємо!

Недавно Олег Шупляк переміг у Всеукраїнському конкурсі логотипів до 200-річчя Тараса Шевченка. Тепер його робота стане символом Шевченківського ювілею. Логотип бережанця, на якому зображений молодий Кобзар, визнали кращим з-поміж двохсот інших!

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"






Схожі публікації

2 коментарі

  1. інна

    Фантастичні картини! Як добре, що не всі талановиті люди повиїжджали за кордон. А живуть і працюють вдома, у невеликих містах. І розуміють, що це – справжнє щастя 

    Відповісти
  2. Olha Volkova

    Захоплюся творчістю Олега Шупляка і пишаюся, що він мій земляк і тішуся, що зовсім скоро відкриємо виставку цього Великого художника в Данії. 
    Чудова стаття- читаєш на одному подиху, дякую Вам Тоня

    Відповісти

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *