У хімічному складі гострих сортів цибулі концентрація ефірних олій і сухих речовин вища, ніж у солодких сортах. Тому гостра цибуля здатна довше знаходитися в періоді спокою і більш придатна для тривалого зберігання. Що стосується часнику, то на зберігання закладають ярі сорти, а посадкою озимого займаються восени.
Часник і цибулю збирають, коли приблизно у 75% рослин пожовкне гичка. Цікаво, що цибуля краще зберігається, якщо її вирощувати поруч з чорною редькою. Весь секрет полягає в тому, що редька ближче до осені виділяє в навколишнє середовище особливі речовини – фітонциди, які згубно діють на спори грибка, що викликає шийкову гниль. Рекомендують серед посадок цибулі, як тільки вона зійде, посіяти гніздами в шаховому порядку, через 1,5-2 метри, насіння чорної редьки. Обробку й збирання цибулі виконують як завжди, редьку ж викопують одночасно з іншими коренеплодами.
Просушування зібраного врожаю цибулі й часнику – обов’язкова умова для їхнього тривалого зберігання. У суху сонячну погоду достатньо розкласти цибулини на грядках і просушити на повітрі при температурі від +30 до +35°С. Щоб уникнути розмноження в лусці збудників, цибулю варто періодично перевертати, щоб вона краще просохла. Завершувати просушку цибулі треба при більш високій температурі – 45 градусів вище нуля протягом 8-10 годин. Тільки таким способом можна знищити збудників шийкової гнилі – найпоширенішого й небезпечного захворювання цибулі, що перешкоджає її тривалому зберіганню. З просушених цибулин зрізують пожовтіле листя так, щоб залишалася шийка не менше чотирьох-п’яти сантиметрів довжиною. Потім цибулю знову відправляють на просушування на вулицю або в опалювальне приміщення. Сухою вважається цибуля, у якої шийка стала сухою на дотик.
Перед закладкою на зберігання цибулю варто відсортувати, ретельно переглядаючи кожну цибулину. Цибулини з механічними ушкодженнями, ознаками захворювань або поразкою шкідниками, із зовнішніми лусками, що потріскалися, товстою непросохлою шийкою і пером, що не вилягає, до зберігання непридатні, тому що швидко загниють. Їх можна використовувати відразу. Головки часнику, призначеного для зберігання, повинні бути цілими. Сортуючи часник, його можна відразу укладати на зберігання в ящики.
Після збирання часник просушують, як звичайно, потім стебла обрізають, а корені обпалюють на вогні. Часник з обпаленим корінням зберігається до літа, а неопрацьований сохне.
Невеликі запаси часнику перед закладкою на зберігання можна парафінувати: часник, покладений у сітки, на пару секунд занурюють у розплавлений парафін. Потім головки часнику із застиглим на них парафіном укладають у невеликі полотняні мішки, які зберігають у підвішеному стані в сухому приміщенні. Широко відомий і інший метод зберігання часнику: головки поміщають у скляну банку й пересипають борошном. Верхній шар борошна повинен бути товщиною не менше 2 см.
Буває, що в період зберігання часник починає сохнути або проростати. У цьому випадку врятувати запаси можна наступним чином. Зубочки очищують, промивають і просушують, після чого їх ретельно подрібнюють і укладають у скляні банки з кришками, що щільно закриваються. Банки зі здрібненим часником зберігають у морозильнику.
