Зараз увесь світ – у синьо-жовтих стягах. На площах, майданах, вулицях міст Європи, Америки, Австралії… На стадіонах, інших спортивних аренах Старого світу. Бо людство зрозуміло та повірило: у ці дні саме тут, у нашій вільній Україні, народжується Світ Новий. У муках, стражданнях, під безперервними бомбардуваннями та обстрілами путінських посіпак та кадировських найманців. У бомбосховищах та під руїнами будинків, на лінії вогню у кривавих боях з російською ордою народжується Велика Правда про нескорену націю, яка захищає всю Європу.
Відтак, немає сірих кольорів. Є біле й чорне – аж до перемоги. Й багряне тло, бо кривавить розп’яте на Голгофі тіло України…
Зі стадіону – на передову
Чимало українських спортсменів та тренерів з першого дня війни проти Росії взяли у руки зброю. А дехто з них, наприклад, Юрій Вернидуб, для захисту батьківщини навіть повернувся з-за кордону.
«Мене звуть Щербатюк Роман, я – чемпіон світу з кікбоксингу WAKO. Мені довелося зупинити свою підготовку до Всесвітніх ігор і взяти до рук зброю, щоб захистити свій дім та свою сім’ю від російських солдатів-загарбників та окупантів, які прийшли на мою землю руйнувати. Вони стріляють у мирне населення та бомблять міста. Ми не хочемо воювати, але ми захищатимемо свою країну до останньої краплі крові та до останнього патрона”, – заявив автор відеоролика у соцмережах. І таких звернень – десятки, або й сотні.
До останньої краплі крові…
“Росія продовжує вести агресивну війну проти України. РФ забрала життя у юного захисника Батьківщини Євгена Малишева. Спортсмен обороняв своє рідне місто Харків. Світла пам’ять, герої не вмирають!”, – таку трагічну новину у перших числах березня повідомила Федерація біатлону України. Євген Малишев проходив в ЗСУ службу за контрактом. Два роки тому біатлоніст входив до національної збірної команди серед юніорів. 10 березня йому виповнилося б 20 років.
7 березня до Тернополя прибуло тіло нашого Героя, який віддав своє життя за Україну, колишнього учня Тернопільської школи №3 Романа Стецюка. 24-річний юнак, захищаючи Україну, загинув на Луганщині поблизу Сєверодонецька. Любителі тернопільського футболу пам’ятатимуть Роман Стецюка, як вправного футболіста. Ази футболу він здобував у тернопільській ДЮСШ, також грав у юнацьких командах донецького «Металурга». У дитячо-юнацькій футбольній лізі України зіграв 63 матчі, в яких відзначився 8-ма забитими м’ячами. На дорослому рівні дебютував у 2016 році в чемпіонаті Тернопільської області. Захищав кольори «ДСО-Поділля» (Тернопільський район) та ФК «Козова». Останньою футбольною командою Романа Стецюка була «Говерла» з Дубівців. Війна жнивує в Україні…
Маски – геть! Бо за ними – тварюки
Титулована дзюдоїстка Дарія Білодід виклала пост, у якому зазначила, що не може назвати загарбників людьми. «Окупанти вбивають українських дітей…Навіщо? Тварюки! Ви руйнуєте життя, ви не даєте людям спокійного життя, ви тільки вбиваєте нас і створюєте загальне горе… Боже, допоможи! Нехай кожній тварюці, яка робить це зло, все повернеться у 10-кратному розмірі. Щоб ви відчували те, що відчуваємо ми», – написала дзюдоїстка.
Бренд LomUs, який належить боксерам Василю Ломаченку та Олександру Усику, звернувся до росіян і закликав їх повірити у війну в Україні:
А ще у цей надскладний для країни час наші спортсмени продовжують робити усе, аби синьо-жовтий прапор здіймався над п’єдесталом міжнародних змагань. Шість медалей здобули представники збірної України зі спортивної гімнастики на Кубку світу, який завершився у Досі (Катар). Ілля Ковтун зібрав повний комплект нагород – золото на брусах, срібло у вільних вправах і бронзу на перекладині. Назар Чепурний став срібним призером в опорному стрибку. Даніела Батрона посіла друге місце у вільних вправах і стала третьою на брусах. Ця 15-річна українська гімнастка принципово відмовилася підніматися на п’єдестал разом з російськими спортсменками.
До речі, ці змагання стали останніми для представників РФ та Республіки Білорусь. Починаючи з наступного етапу, починає діяти усунення їх від змагань. Також згідно з рішенням Міжнародної федерації гімнастики представники держав-агресорів Росії та Білорусі більше не зможуть брати участь у змаганнях під егідою FIG. Було враховано останні рекомендації МОК, позицію Комісії атлетів FIG, а також глибоке занепокоєння та позиції, виражені багатьма федераціями гімнастики багатьох країн.
Ракети не загасили Олімпійського вогню
Можна багато говорити про ницість кремлівського карлика, який розпочав війну, навіть не чекаючи поки у Пекіні згасне вогонь Олімпійських Ігор. Точніше – Паралімпіади-2022, участь у якій беруть олімпійці з різними фізичними вадами, а, за великим рахунком, люди, котрі відчули себе потрібними суспільству лише завдяки спортивним досягненням.
Вже у перший день цих світових змагань українські спортсмени виграли відразу сім медалей, три з яких – «золоті». У третій день змагань Україна додала ще одне «золото».
Медалі були здобуті в парабіатлоні, де відбулися спринтерські гонки серед спортсменів сидячи, стоячи і з порушенням зору, а також у лижних гонках.
Медалі українців: Оксана Шишкова – два «золота»; Григорій Вовчинський – «золото»; Віталій Лук’яненко – «золото». Тернополянин Тарас Радь додав у скарбничку збірної «срібло». Як і Людмила Ляшенко та Олександр Казік. У Дмитра Суярка – «бронза».
Наразі українська паралімпійська команда йде на другому місці у медальному заліку.
А от збірні країни-агресора та її сателіта – Білорусі від участі в Паралімпіаді відсторонені. Не буде росіян та білорусів і на Світових іграх 2022 року в Бірмінгемі. За це проголосувала Рада директорів Організаційного комітету. До речі, Всесвітні ігри – міжнародні змагання, що є аналогом Олімпійських ігор. Вони проходять раз на чотири роки. У програмі Ігор є тільки неолімпійські види спорту. Попри це змагання також проходять під патронатом МОК.
Допомога армії, допомога Україні
Українська тенісистка Даяна Ястремська після фінальної зустрічі на турнірі у Ліоні повідомила, що пожертвує українським фондам для допомоги всі призові, зароблені на змаганнях у Франції. Фіналістка турніру отримує близько 14,5 тисячі євро без урахування виплати податків.
Еліна Світоліна, яка розгромила росіянку Анастасію Потапову на турнірі у мексиканському Монтерреї, заявила, що у матчі боролася за свою країну. “Мені дуже сумно, але я рада, що граю у теніс. Я боролася за свою країну. Для мене це особлива подія. Усі гроші, які я тут зароблю, підуть українській армії”, – сказала вона.
Півзахисник національної збірної України та лондонського “Вест Хема” Андрій Ярмоленко також перерахував три мільйони гривень на підтримку української армії. Чималі пожертви задля перемоги над лютим ворогом роблять й інші українські футбольні ( і не тільки футбольні) легіонери з провідних клубів Європи.
Хто не з нами – той проти нас
Тим часом у ФІФА шукають варіанти, як залишити росію у розіграші чемпіонату світу з футболу. Йдеться про стиковий матч кваліфікації чемпіонату світу 2022-го року росія – Польща. Ця зустріч мала відбутися 24 березня в москві, проте ФІФА й досі не оголосила рішення щодо її майбутнього. Більше того, ця корумпована наскрізь та залежна від газпромівських мільярдів організація навіть розглядала варіант з перенесенням матчу на червень. Це ж буде стосуватися стиків Шотландія – Україна, Швеція – Чехія та Вельс – Австрія.
У Польщі, яка з першого дня війни всіляко підтримує Україну, до такого варіанту ставляться негативно. Один із провідних представників Польської футбольної асоціації наголосив: “Ця ідея – просто терор. Замість того, щоб усіма силами карати росіян, бо вони влаштували справжню бійню в Україні, ФІФА все ще ухиляється. Ми навіть уявити не можемо, що до червня хтось може забути про злочини, які відбуваються в Україні”.
Наразі Польська футбольна асоціація надіслала до ФІФА три листи про напад військ Російської Федерації на Україну. У першому – надісланому 22-го лютого – поляки висловили занепокоєння напруженою ситуацією за своїм східним кордоном і попросили ФІФА надати термінову позицію з цього приводу. У другому, підготовленому через два дні, Польська футбольна асоціація, а також шведська та чеська федерації повідомили ФІФА, що їхні збірні не прилетять до Москви на матчі плей-оф. 26-го лютого надіслали найважливіший лист, у якому поляки прямо заявили, що не мають наміру грати з Росією.
Станом на ранок 7-го березня ФІФА не відповіла на жоден із цих листів. Єдиним контактом стало коротке повідомлення після третього електронного листа, в якому працівники ФІФА заявили, що вони підтверджують отримання документів і незабаром надішлють позицію федерації. Хоча рішення мали ухвалити ще 4-го березня.
… І про спортивну погоду на березень
Українські спортсмени й надалі виборюватимуть нагороди на світових та європейських турнірах різних рангів, бо відтепер гідно представляти Україну – їх обов’язок, їх покликання, їх нездоланне бажання.
А ось у московській області України ще довго дощитиме – від сліз матерів. На їх стадіони падатиме попіл від знищеної під Києвом, Херсоном, Харковом, десятками інших українських міст та містечок воєнної техніки. Ії спортивні арени заповнить сморід від спалених у танках та літаках «визволителів».
А що ж російські спортсмени? Ті, хто мовчать, і ті, хто схвалює путіна? Вони ще є, але їх вже немає. Ні у спорті, ні у житті цивілізованого Нового Світу. Вони пішли вслід за російським військовим кораблем.
Все буде Україна! Слава нашим героям! Смерть ворогам!
