Струсівський некрополь на Тернопільщині – музей під відкритим небом (ФОТО)

На Тернопільщині є унікальне кладовище, де можна побачити роботи талановитого скульптора Йосифа Земського

На пагорбі при виїзді/в’їзді в село Струсів Теребовлянського району, звідки відкривається мальовнича панорама, знаходиться старовинний «польський цвинтар». Вулички села збігаються вниз у центр, а тут, ближче до неба, у старезних могилах спочивають ті, хто давно вже відійшов у вічність.

Любов і біль у камені

Давні надгробки дивують та вражають… Ось ангел скорботно схилився над могилою – по кам’яному обличчю стікає сльоза. Він засмучений сидить над дівчиною, що лежить, а волосся її колишеться, мов у воді. Надгробок оздоблений барельєфом у вигляді терня, що уособлює біль і тугу за втраченою рідною людиною.

Поряд – інша скульптура: молода дівчина, що стоїть на скелі, притулившись до масивного кам’яного хреста. Її обличчя випромінює тиху зажуру, а довкіл неї вже в’ються повзучі рослини.

Навколо – тихе царство вічного сну. Понищені і вандалами, і часом надмогильні плити, уламки яких лежать де-не-де в траві неподалік, нема ні стежок, ні лавок – тільки поодинокі лампадки на деяких могилах свідчать про те, що сюди ще ходять люди. На окремих місцях поховань не залишилося навіть сліду від надгробка – і лише порослі травою горбики нагадують про те, що тут внизу спочивають колишні мешканці села Струсів.

Янголи та святі Йосифа Земського

Скульптури різні, але у багатьох з них відчувається один і той же «скульптурний почерк»: матеріал (білий черепашняк) і характерні стильові особливості (скульптури виконані в манері класицизму, зі збереженням натуральних форм і пропорцій, з униканням абстрактних деталей). Це не дивно, адже їх автором був скульптор Йосиф Земський, що жив і творив у Струсові на початку ХХ століття.
Більша частина фігур на старовинному польському цвинтарі – творіння його рук. Кладовище можна сміливо вважати музеєм Йосифа Земського під відкритим небом, позаяк майстер не залишив після себе нічого, окрім цих робіт. Про його життя мало що відомо. Не збереглося жодного фото чи портрета талановитого скульптора. Поляк за національністю, тому, старожили кажуть, що і похований Йосиф Земський на цьому ж цвинтарі. Втім, аби довести це, доведеться витратити багато часу, намагаючись прочитати напівстерті написи на надгробках, багато з яких і не збереглися зовсім. Дуже багато з тих, що вціліли, перебувають в занедбаному стані і потребують реставрації, відновлення.
Найцікавішою роботою митця є надгробок, про який я згадав на початку: скорботний ангел біля дівчини. Тут похована рідна сестра Йосифа Земського, життя якої ще в молодому віці трагічно обірвалося у водах річки Серет. Старі люди кажуть, що бідолашна втопилася з горя, не витримавши зради коханого. Втім, можливо, це був просто нещасний випадок, хтозна? Тим не менш, споглядати дану скульптуру так, щоб вона не викликала жодних почуттів, неможливо.

З кожним роком унікальні скульптури руйнуються

Дуже цікаво, як кладовище виглядало раніше, коли на ньому ще ховали людей, а територія не була закинутою? Як виглядав цвинтар до 1939 року, поки на цих теренах не запанувала радянська влада, поки цвинтар з унікальними скульптурами не став заростати травою і занепадати, поки не почали траплятися випадки вандалізму?
І досі, з кожним роком унікальні скульптури руйнуються. Струсівчани зауважують, що фігури, які під час попередніх відвідин кладовища були цілі, зараз уже пошкоджені. Час від часу, буває, якісь нелюди візьмуть і познущаються з них. Звісно, деякі пошкодження можна списати на кислотні дощі (білий черепашняк, з яким мав справу Йосиф Земський – це, по суті, вапняк, який легко вступає в реакцію з кислотами). Проте опади не здатні відбити голову чудової статуї – таке можуть вчинити лише люди.
Тим, хто проїжджає через село Струсів у бік Бучача та Івано-Франківська, не завадить зробити зупинку (адже цвинтар розташований просто біля траси) і витратити хоча б кілька хвилин на те, аби ознайомитися із творами Йосифа Земського. Адже хтозна, можливо через декілька років вже не можна буде застати тієї скульптурної краси, якою ще чарує це старовинне кладовище. Декілька років назад місцева влада організувала викорчування та знищення чагарників і тепер забезпечує щорічне скошування трави. Відтак, проїжджаючи повз, люди мають змогу зауважити ще здалека фігури, що височіють на цвинтарі. І деякі подорожуючі таки зупиняються, оглядають, навіть роблять фото та викладають у соцмережах.

…Це кладовище – сторінка, хоч і давно перегорнута, історії нашого краю. А пам’ять треба берегти. Було б непогано, якби кладовище вдалося привести до ладу: зробити стежечки, викопати врослі у землю плити тощо. Роботи тут дуже багато. Залишається вірити, що знайдуться люди з бажанням і можливостями досліджувати, впорядковувати і рятувати від забуття цю пам’ять про наше минуле.

Максим СКАСКІВ.