Тернопільський психолог Інна МОНАЧИН про паніку навколо коронавірусу: «Розділяти та засуджувати людей не варто»

Тернопільський психолог Інна МОНАЧИН про паніку навколо коронавірусу: «Розділяти та засуджувати людей не варто»
Ми запитали психолога, як не стати жертвою маніпуляцій та зберігати спокій навіть у найскладніших ситуаціях

Українці в різних областях, на сході й заході країни, перекривали дороги й будували барикади, боячись, що до них привезуть евакуйованих з Китаю людей. Мешканці невеликих містечок і на Тернопільщини, і на Львівщині й, врешті, у Нових Санжарах на Полтавщині намагалися захиститися від смертельного вірусу. Натомість у далеко не найкращому світлі потрапили у світові новини.

Що ж відбулося біля тернопільських “Медоборів” і, врешті, у Нових Санжарах?

Спершу трохи вже відомої передісторії. Отож, кілька тижнів інформаційний простір наповнювали новини про смертельний коронавірус, який поширився в Китаї. Згодом стало відомо, що Україна вирішила евакуювати своїх громадян додому. Місце для карантину прибулих влада тримала в секреті. За кілька днів до евакуації в різних містечках рознеслися чутки, що везуть до них. Люди на місцях багато років спостерігали, як у їхніх громадах занепадали медичні заклади. І не так легко було б переконати мешканців Микулинців чи Нових Санжар, що в їхніх санаторіях зможуть забезпечити отой суворий карантинний режим. Але влада навіть не спробувала розмовляти з людьми на місцях. Хоча і самі люди не особливо намагалися протистояти панічним настроям.

Завершилася історія тим, що наляканих учасників протестів звинуватили у відсутності співчуття й здорового глузду, а в Нових Санжарах все-таки поселили евакуйованих.

День евакуації з Китаю збігся з Днем пам’яті “Небесної Сотні”, що мав би стати днем єднання. Натомість став днем розбрату. Це навело багатьох аналітиків на думку, що акція була спланована. Ким і заради чого, ми можемо лише здогадуватися.

“Наш ДЕНЬ” вирішив поцікавитися у психолога, як діють панічні настрої в суспільстві та як зберігати тверезе мислення, навіть якщо вашою свідомістю маніпулюють ззовні.

Розповідає кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Тернопільського національного технічного університету Інна МОНАЧИН.

– Чому українці так зреагували? Невже страх захворіти такий сильний?

– Кожного разу події, які відбуваються в світі, певному суспільстві чи на  конкретній території, несуть певне інформаційне навантаження. Як правило, на них буде відповідна реакція людей. Це природно. Деякі люди спокійніше ставляться до тривожних новин або мають розвиненіше критичне мислення. Але є й інші – ті, хто і так перебуває у доволі тривожному стані. Вони найбільш піддатливі до панічних настроїв. Останніми роками в Україні таких все більше. На це є свої причини. Це і складне минуле українців, і невміння адекватно оцінити ситуацію, і зневіра до влади, і війна. І до цього потрібно ставитись з розумінням, здійснюючи певну роз’яснювальну роботу.

– Розкажіть, як розпізнати паніку?

– Найчастіше паніку розуміють як прояв масового страху перед реальною чи уявною загрозою. Це стан періодичного жаху, боязні. При цьому особливість паніки в тому, що ці емоції зростають у процесі взаємного зараження ними.

Розрізняють різні види паніки. За масштабністю є індивідуальна, групова та масова паніка. Індивідуальна стосується власних емоційних станів і переживань. Групова паніка включає від 2-3-х до кількох десятків чи сотень людей. Масова охоплює тисячі та більше людей.

Глибина охоплення описує ступінь панічного зараження свідомості. Тут можна говорити про легку, середню та повну паніку.

Легку паніку ми всі з вами періодично відчуваємо: наприклад, коли запізнюємось, поспішаємо чи чекаємо транспорт. Раптовий, несподіваний звук чи спалах теж можуть викликати легку паніку. Зовні це може проявлятися в здивуванні чи стурбованості.

Середня паніка характеризується вже дещо неадекватним оцінюванням реальності, зниженням критичності тощо. Типовим прикладом може бути покупка товарів в магазинах, коли прогнозують підвищення цін.

Повна паніка – найскладніший вид, що характеризується афективністю, втратою свідомого контролю своєї поведінки. Якраз у такому стані люди зазвичай можуть здійснювати хаотичні дії, вчинки, які виключають раціональність та етичність. Класичними прикладами є опис паніки на кораблі “Титанік”, випадки під час локальних конфліктів, стихійних лих, пожеж, виверження вулканів тощо.

– Скільки часу може тривати паніка?

– За тривалістю паніка може бути короткочасною – від кількох секунд до кількох хвилин. Наприклад, втрата керування транспортом. Тривала паніка може бути від кількох хвилин до кількох годин. Наприклад, при землетрусах – не дуже сильних і не дуже тривалих. Пролонгована паніка може охоплювати людей на тривалий час і поширюватись на більші території. Прикладом є трагедія на ЧАЕС.

– Після подій у Нових Санжарах було багато розмов про те, що ситуації, яка виникла через евакуацію з Китаю, можна було уникнути.

– Так, подібні речі можна попередити. Для того, щоб не допустити паніки, перш за все потрібне своєчасне інформування людей про можливу небезпеку та способи протидії чи захисту. Тобто потрібно було дуже доступно пояснювати, що таке коронавірус, які шляхи його передачі тощо. І ретельніше готуватися до зустрічі того літака та карантину.

Однак слід розуміти, що кожна подія, яка виникає, має свої причини та наслідки. Іноді на паніці маніпулюють. Бо комусь вигідно представити суспільство в тому чи іншому світлі.

– Можете дати психологічні поради тим, хто піддався загальній паніці та дуже боїться захворіти?

– Фільтрувати інформаційний потік. У такі моменти дуже важливо зосередитися на своїх важливих справах, чимось себе зайняти. Коли мозок перемикається на інші завдання – стресова інформація стає для вас не такою значущою. І ви справді усвідомлюєте, що вірус або хвороба – це лише одна з частин повсякденного життя.

Взагалі для подолання схильності до паніки важливе розуміння емоційних станів та власних ролей в них. Зрозуміти, що ви активний суб’єкт у власному житті. Тому мозок перемикаємо на конструктивні завдання, а тілу даємо активність і хороше здорове навантаження в русі.

– У світлі останніх подій що б ви побажали нам, українцям?

– Толерантного ставлення один до одного, обізнаності про поведінку в масах, компетентного керівництва, миру і порозуміння. У таких ситуаціях суспільство набуває досвіду, нових знань та вмінь.

Якщо повернутися до подій у Нових Санжарах, то розділяти та засуджувати людей не варто. Люди діяли відповідно до своїх відчуттів. Поінформованості не було жодної.

І в жодному разі не потрібно роз’єднувати, адже ми – одна країна. Єдності усім нам.

Розмовляла Софія БОРАК.

Що відомо про коронавірус

Розповсюдження небезпечного коронавірусу почалося з міста Ухань, яке згодом ізолювали. Влада Китаю побудувала окремі лікарні для хворих.

Низка країн зупинили авіасполучення з Китаєм, але вірус поширився на Італію, Фінляндію, Німеччину, Канаду, Францію, Малайзію, Таїланд, Австралію, США, Саудівську Аравію, Сингапур, В’єтнам, Камбоджі, Шрі-Ланку, Іспанію, Бельгію, Великобританію, Японію, Південну Корею, Непал, Канаду, Філіппіни, Іспанію, Швецію, Росію, Індію, ОАЕ, Бельгію, Єгипет, Іран, Ірак, Кувейт, Оман, Бахрейн і Афганістан.

В Україні жоден випадок зараження Covid-2019 не підтвердився.

Італія стала першою в Євросоюзі та третьою країною у світі після Китаю і Південної Кореї за кількістю заражених коронавірусом. Зважаючи на таку ситуацію, з 25 лютого Генконсульство України в Мілані, за погодженням МЗС України, тимчасово призупинило прийом громадян та видачу документів. За інформацією пресслужби, робота консульства відновиться після того, як від регіональних органів влади Ломбардії будуть надані відповідні рекомендації.

Мінохорони здоров’я України радить поки що утриматися від поїдок до Італії. В Іран також.

У Всесвітній організації охорони здоров’я заявили, що нова епідемія коронавірусу «досягла свого піку» в Китаї, але застерегли: сплеск захворюваності в інших країнах викликає глибоке занепокоєння, тому всі країни повинні готуватися до «потенційної пандемії». З такою заявою виступив у Женеві генеральний директор ВООЗ Тедрос Адханом Гебреєсус. «Цей вірус можна стримати», – наголосив очільник ВООЗ.

У Євросоюзі мають намір зібрати 230 мільйонів євро для боротьби з цією хворобою на глобальному рівні.

 

Автор




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *