У минулому номері газети ми розповідали про криницю, у якій ледь не закипіла вода. Саме ця незвичайна подія привела нас у мальовниче село Чернихів Зборівського району. Як з’ясувалося, багатий цей край не лише на унікальні природні явища, а й на мальовничі краєвиди та давні святині.
Тож сьогодні розповідаємо вам про ще один духовний куточок нашої області – храм Різдва Пресвятої Богородиці у селі Чернихів та Чернихівську чудотворну ікону Божої Матері.
Село Чернихів розташоване на сході Зборівського району на річці Серет. Довкола – озера та неймовірної краси заплави. У центрі населеного пункту – храм Різдва Пресвятої Богородиці. Він збудований ще у 1818–1821 роках за пароха о. Олексія Білинського. Однак церковне життя в селі зародилося значно раніше – майже одночасно із появою тут перших поселень.
За народними переказами, першу оселю в Чернихові на початку 60-х років ХV століття заклав чоловік на ім’я Бакай (ще й донині кут села під лісом називають Бакаївкою). Через деякий час у печері над джерелом в урочищі Клин замешкав чернець із Наддніпрянської України. Він приніс із собою ікону Божої Матері. Заохочені ченцем перші поселенці збудували невелику дерев’яну церкву і поставили в ній цю ікону.
Одного дня, під час вінчання у церкві молодих, на село напали татари. Багатьох людей повбивали, а ще більше взяли в полон і лише декому вдалося сховатися в лісі чи в очеретах над Серетом. Старенького пораненого ченця ординці залишили на порозі уже охопленого вогнем храму, думаючи, що він помер. Однак чоловік, зібравши останні сили, зумів винести ікону Пресвятої Богородиці з палаючої церкви і заніс її до своєї печери. Невдовзі чернець помер.
Печера стала тимчасовим помешканням уцілілих селян. Згодом вони відбудували село, але вже ближче до Серету, і поставили на «Замчиську» нову дерев’яну церкву. Тут тривалий час і знаходилася врятована ченцем ікона Пресвятої Богородиці. А коли недалеко від села, в місці, званому тепер «За цвинтарем», новоприбулі ченці збудували монастир, селяни передали її монахам. Саме у василіанському монастирі Різдва Пресвятої Богородиці ікона Божої Матері вперше у 1578 році прославилася численними чудами.
Факт наявності чудотворної ікони Пресвятої Богородиці у Чернихові і перенесення її з монастиря після його ліквідації до парафіяльної церкви засвідчив протоархимандрит Василіанського чину о. Іпатій Білинський. У літописі парафіяльної церкви було записано, що під час канонічної візитації чернихівської церкви 25 лютого 1761 р. о. Микола Шадурський підтвердив, що чудотворна ікона Божої Матері є ідентичною. Отець Шадурський офіційно проголосив ікону чудотворною. Опис чудотворних дійств Чернихівської ікони Пресвятої Богородиці подав у своєму літописі парахії о. Олексій Білинський, який служив у Чернихові наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст.
Зокрема, відомо що у 1830 році до храму привезли на возі спаралізованого Франца Коритовського, тогочасного властителя Чернихова. Після прийняття Святих Тайн і молитви перед чудотворною іконою чоловік одужав.
Папа Римський Климентій ХІV наділив чернихівську церкву відпустами, які починалися на Різдво св. Івана Хрестителя, а закінчувалися на Покрову Пресвятої Богородиці. Відтоді Чернихів став одним із відомих відпустових місць краю.
Чудотворна ікона перебувала в церкві аж до Першої світової війни. Згодом вона зникла з храму за загадкових обставин. Зараз у сільській церкві Різдва Пресвятої Богородиці знаходиться її копія.
Як розповідає місцевий парох отець Володимир Бойчук, п’ять років тому вдалося відновити прощі у храмі. Найбільший відпуст тепер відбувається на свято верховних апостолів Петра і Павла – 12 липня. На Святу Літургію у Чернихів з’їжджаються більше сотні людей, щоб вшанувати святиню та попросити у Богородиці милості і захисту для себе та своїх родин.
