Андрійко…Саме так, його усі називали. Як згадують побратими, друзі, що хлопцеві можна було зателефонувати вночі і він поспішав на допомогу. Ніколи не відмовив. Про нього кажуть, що це людина-душа: чуйний, добрий, товариський, роботящий та з надзвичайним серцем…
А ще він був справжнім патріотом своєї держави.
Дуже важко усвідомлювати, що війна забирає найдостойніших синів України.
Сьогодні в Байківцях, що неподалік Тернополя, провели в останню дорогу Андрія Луціва. Він був водієм-майстром відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення реактивної артилерійської батереї реактивного артилерійського дивізіону.
Андрій народився 26 липня 1984 року в селі Байківці. До свого дня народження не дожив трошки більше місяця. З дитинства батько прищепив сину любов до роботи з деревом. Він її не тільки перейняв, але й примножив, бо був хорошим майстром. За відповідальність і професіоналізм його цінували люди.
23 березня 2022 року воїн Андрій пішов добровольцем бити ворога, став на захист нашої держави. Але важка хвороба забрала його…
З нами завжди залишиться світло, любов і доброта, яку він усім дарував. Не забудемо його велике серце,мужність та патріотизм!
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, землякам і побратимам.
Вічна пам’ять та шана тобі, наш Герою, йдеться у дописі Байковецької об’єднаної громади.
