Так зване “перемир’я” на Донбасі розпочалося 21 липня. І відповідно до його умов, як українські воїни, так і бойовики повинні обопільно припинити вести вогонь з будь-яких видів озброєння. Однак для окупантів правила – не писані, і упродовж вересня Україна втратила щонайменше 14 героїв-захисників.
Найстарший із загиблих був батьком чотирьох дітей, наймолодший нещодавно зустрів своє 21-річчя.
Олександр Грицаюк, військовий 24-ї бригади, помер у лікарні в Дніпрі 1 вересня. Він отримав поранення 25 серпня на позиції у районі Мар’їнки. Олександру було 47 років, він родом із Черкаської області. У нього залишилися мати, дружина та четверо дітей.
Андрій Проценко, боєць 138-ї радіотехнічної бригади Повітряних сил України (був відряджений до 36-ї окремої бригади морської піхоти), загинув 2 вересня в районі Водяного від кулі ворожого снайпера. Андрій родом із Вінниччини, йому було 24 роки. На нього чекали батьки та сестра.
Едуард Шахов, військовий загону спецпризначення “Азов” НГУ, загинув 4 вересня в районі Зайцевого від кулі ворожого снайпера. Боєць родом із Херсонської області, але тривалий час жив на Донбасі, навчався у виші в Донецьку. В “Азові” – з 2015 року. Едуарду було 25 років, у нього залишилися батьки.
Михайло Ткачишин, гранатометник 53-ї ОМБр, загинув 5 вересня від кулі ворожого снайпера поблизу Горлівки. Разом із родиною він проживав на Львівщині. Михайлу було 30 років. На нього чекали батьки та маленький син.
Микола Обуховський, боєць 36-ї окремої бригади морської піхоти, загинув 11 вересня під час ворожого обстрілу поблизу Павлополя – у морпіха влучила куля снайпера. Боєць родом із Миколаївської області. Миколі було 32 роки, у нього залишилися мати, дружина та маленька донька.
Олександр Лінчевський, військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти загинув разом із Миколою Обуховським. Йому був 21 рік. Олександр родом із Черкаської області. У нього залишилися батьки, брати та сестри.
Валерій Шатурський, снайпер батальйону “Донбас” НГУ, загинув 12 вересня під час ворожого обстрілу на Донеччині. Воїн мешкав у Маріуполі. Валерію було 45 років, у нього залишилися дружина та діти.
Михайло Цимбалістий, майор, військовослужбовець 74-го окремого розвідувального батальйону, випускник Академії сухопутних військ імені Сагайдачного. Загинув 13 вересня від кулі ворожого снайпера. Михайлу було 34 роки, він із родини військових, мешкав у Тернополі. На нього чекали батьки, сестра та дружина.
Максим Кондратюк, військовослужбовець 8-го окремого полку спецпризначення, помер у харківському шпиталі 14 вересня. Поранення спецпризначенець отримав 10 вересня – його група підірвалася на вибуховому пристрої у зоні ООС. Максиму було 26 років, він родом із Хмельниччини. У нього залишилися батьки, дружина та маленька донька.
Владислав Рой, боєць 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар” 53-ї ОМБр, загинув 17 вересня під час ворожого обстрілу в районі Торецька. Військовому нещодавно виповнилося 25 років, він родом із Запорізької області. На Владислава чекали батьки та сестра.
Андрій Сторожук, військовий 28-ї ОМБр, загинув від кулі ворожого снайпера в районі Мар’їнки 24 вересня. Бійцю було 27 років. Андрій родом із Хмельниччини, у нього залишилися дружина та маленький син.
Олександр Марків, офіцер бригади швидкого реагування Нацгвардії, загинув 27 вересня від осколкового поранення в районі Світлодарська. Військовий був учасником Революції Гідності, потім воював у лавах ЗСУ, а пізніше приєднався до НГУ. Олександр родом із Київщини, йому було 38 років. У нього залишилися батьки, дружина та маленький син.
Володимир Аджавенко, військовослужбовець 56-ї ОМПБр, помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні 28 вересня. Боєць отримав поранення 11 вересня під Пісками – у нього влучила куля ворожого снайпера. Весь цей час лікарі боролися за його життя. Володимир родом із Маріуполя, йому було 24 роки.
Анастасія Вітовська, військова батальйону “Айдар” 53-ї ОМБр, загинула на Донеччині 27 вересня від осколкового поранення. Анастасія родом із Луганської області. Їй був 21 рік, вдома на неї чекав маленький син.
Вічна пам’ять загиблим Героям! Ми не пробачимо…
