Добре тобі, пташко, високо літаєш, далеко бачиш…
Легке серце маєш, крила вільні і сильні, а головне – небо, ціле небо для тебе!
Добре тобі, пташко…
Бо тут, на землі, стільки поспіху, марноти, пустоти…
А як там в небі, пташко?
Там… воля?
А весна вже близько? Ти бачила її?
Мені соку березневого захотілось, свіжості перших трав, цнотливості тендітних конвалій…
Ах, пташко… Далеко ще до весни?
Видно вже її?
Ти ж так високо літаєш, так далеко бачиш…
Неля ДРИБОТІЙ.
