Насправді матері не помирають. Вони переходять у вічність і стають янголом на плечі тих, кого любили.
Мама не помирає – вона стає сосною край саду і слухає твої жалі.
Вона стає яблунею і білим квітом фатину привідкриває тобі двері раю.
Вона стає гілочкою вишні і гладить твої очі оксамитом.
Вона стає піснею і тішить твоє серце, коли вже зовсім змучене.
Вона стає біля тебе в твоїх боях, поразках і перемогах, вона бере твою кволу молитву і несе її до Всевишнього.
Вона стає свічкою і стає надією в абсолютній темряві…
Насправді матері не помирають.
Вони стають янголами.
Яблунею…
Вишневою гілкою…
Сосною край саду…
Стають твоїм крилом надії…
Неля ДРИБОТІЙ.
