Про причини такої ситуації, ймовірні варіанти захисту від шахраїв та на інші запитання «Нашого ДНЯ» відповідає Оксана Богданівна РОСОЛЯК, кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Тернопільського національного економічного університету.
– Рівень новітніх технологій стає вищим, відповідно, й способи, які використовують інтернет-шахраї, удосконалюються. Останнім часом широку популярність отримали смс-розсилки або електронні листи з повідомленнями з банку про виграш автомобіля чи інших цінних призів. Або «жертві» приходить повідомлення нібито з банку про блокування карти і вказано контактний номер. Після дзвінка на цей номер зловмисник представляється працівником банку й намагається дізнатися дані вашої картки (включаючи секретний код СVV2). А для отримання «виграшу» зловмисники просять перевести на електронні рахунки певну суму грошей, мотивуючи це необхідністю уникнути сплати податків, митних зборів, транспортних витрат… Після отримання грошей вони або не виходять на зв’язок, або просять перевести додаткові суми на оформлення виграшу.
Причинами такої поведінки є низький рівень фінансової грамотності населення та надмірна довіра українців до офіційних установ, наприклад, банків. Найбільш вразливі до таких злочинів люди старшого віку або підлітки, які не мають достатньо досвіду користування банківськими послугами та розпорядження фінансовими ресурсами.
Щодо тривалості злочинної діяльності, то це залежить від рівня обізнаності й механізму захисту прав споживачів фінансових послуг. Доки люди не будуть достатньо обізнаними у питаннях як себе захистити та уникнути подібних шахрайств, доти будуть існувати й створюватись нові схеми для незаконного збагачення.
Захистити себе просто. Перш за все, слід бути максимально розсудливим. Будь-яке прохання надати приватну інформацію чи перевести кошти на рахунок має насторожити. Пам’ятайте: працівники банку ніколи не будуть у вас запитувати конфіденційну інформацію по телефону.
– За даними агенції Eurisko, в Італії, наприклад, в обігу перебуває 30 мільйонів кредитних карток з обсягом проплат понад 100 мільярдів євро. На фальшиві магнітні документи припадає близько 1 відсотка, тобто сума, що зникає з рахунків, становить майже мільярд євро.
Найбільш поширений шлях підробки електронних карток в Італії – через втручання до комерційних інтернет-ресурсів зі слабким захистом. Проплати з використанням клонованих електронних документів виявляють також у супермаркетах чи великих торговельних центрах, де до злочину причетний хтось із персоналу.
Загалом італійці не дуже бояться стати жертвою подібного шахрайства, на відміну від США, де, як засвідчили останні опитування, для населення страх, що в них украдуть гроші з кредитки – на другому місці після побоювання терактів чи вбивств.
Для ефективної протидії схемам банкам необхідно вибудовувати три рівні захисту. Перший: робота з фахівцями фронт-офісу, які беруть участь у безпосередньому прийнятті заявки та видачі кредиту. Саме вони найчастіше найбільш чутливі до впливу шахраїв або самі ними є. Другий: підрозділи з управління ризиками та бек-офісні підрозділи, які здійснюють перевірку позичальника і оцінку заставних активів. Третій: проведення внутрішнього аудиту, періодичність якого має визначати комітет з управління ризиками конкретного банку, залежно від рівня кредитних ризиків в портфелі фінустановии.
Для попередження шахрайства важливо працювати зі співробітниками банків на кожній лінії захисту. Під час особистого спілкування на нарадах і корпоративних зустрічах топ-менеджмент, акціонери повинні пояснювати співробітникам принципи роботи компанії й позицію щодо корупції та шахрайства. Інформація про виявлені факти шахрайства та понесені такими працівниками покарання має бути публічною як мінімум всередині банку. Важливо демонструвати нетолерантність до шахрайства.
Водночас, даючи оцінку шахрайським діям персоналу, слід брати до уваги не лише правову характеристику шахрайства, але й морально-етичну (наявність недобросовісної, обманної поведінки працівників), а також економічну складову (наявність збитків від недобросовісної поведінки персоналу).
– Тут слід звернути увагу на твердження зарубіжних і вітчизняних фахівців. Посилаючись на загальносвітову практику, вони вказують: серед працівників 10-15 відсотків будь-яких господарюючих суб’єктів (за деякими даними – 25 відсотків) є нечесними за визначенням, тобто вони завжди будуватимуть свої взаємини з підприємством, банком, виходячи зі своїх корисливих мотивів. Ще 10-15 відсотків (або, за іншими даними, 25 відсотків) можна вважати чесними людьми. Проте їх чесність не поширюється на критичні, в їх розумінні, умови (крайня потреба в коштах, у зв’язку з необхідністю допомоги близьким, критичні ситуації з боргами, потрапляння у залежність та інше).
Тобто, хоча поріг їх лояльності є досить високим, але абсолютної чесності у них не буває. 70-80 відсотків (за іншими даними, 50 відсотків) працівників – люди, які коливаються. і які діятимуть, залежно від обставин. Таким чином, можна говорити, що колектив будь-якого підрозділу є потенційно небезпечним для банку, незалежно від того, які перевірки б не влаштовувалися кандидатам на роботу, і які б не використовувалися методи при відборі персоналу та формуванні виробничих колективів.
– На сьогодні у багатьох країнах світу для врегулювання спорів у сфері банківських послуг використовують альтернативні судовому механізми їх вирішення: фінансовий чи банківський омбудсмен, медіація, третейський суд. Розглянемо суть цих механізмів. Так, фінансовий омбудсмен – це орган досудового розгляду спорів, що виникають між фінансовими організаціями та їх клієнтами – фізичними особами. Слово «омбудсмен» походить від шведського ombudsman – представник інтересів будь-кого. Запровадження фінансового омбудсмена має ряд переваг. По-перше, для фізосіб послуги є безкоштовними. По-друге, діє максимально об’єктивно, оскільки не залежить від фінансово-кредитних організацій та держави.
Одним із перших у сфері фінансових послуг став Страховий омбудсмен Великої Британії в 1981 році. Мета – захист прав страхувальників.
У всіх країнах схема досудового розгляду справ приблизно однакова. 1. Заявник подає заяву (письмово або усно). У більшості країн встановлюється термін подачі заяви та її розгляд, визначається коло питань, які можуть бути розглянуті, коло осіб, які можуть бути позивачами, й осіб, щодо яких можуть бути подані скарги. А також верхня та нижня межі суми позову тощо. 2. Заявник може звернутися в кол-центр омбудсмена щодо умов і порядку направлення скарги. 3. Омбудсмен перевіряє скаргу на допустимість до розгляду. 4. Якщо скарга не підлягає розгляду, омбудсменом надаються рекомендації заявнику щодо його подальших дій. 5. Скарга, що підлягає розгляду, направляється особі, на яку вона надійшла, для отримання пояснень і може бути задоволена на цьому етапі. 6. На підставі представленої інформації та документів від того, хто надає послуги, омбудсмен може прийняти письмове рішення дистанційно. 7. Рішення для особи, на яку подана скарга, може бути обов’язковим або рекомендаційним і залежить від суми позову, умов угоди.
– У світовій практиці є два варіанти роботи омбудсменів: німецький і британський. Німецька модель передбачає, що омбудсмен діє при галузевих банківських асоціаціях і призначається Правлінням спілки німецьких банків за поданням керівництва спілки терміном на три роки. Банки укладають договір визнання регуляторних актів фінансового омбудсмена.
Німецький банківський омбудсмен працює виключно зі скаргами фізосіб. Витрати на розгляди скарг несе Спілка німецьких банків. Рішення омбудсмена має обов’язковий характер, якщо сума спору не перевищує 5 тисяч євро. Банк не може подати позов на апеляцію в суд, на відміну від фізособи. За справами, сумою більше 5 тисяч євро, рішення омбудсмена не є обов’язковими до виконання для обох сторін.
Німецька модель поширена, оскільки процедура розгляду омбудсмена дає можливість клієнтам, у більшості випадків, не лише обов’язкове для виконання, але й швидке рішення, і, що важливо, безкоштовно.
У Великобританії омбудсмен – незалежна державна установа. Існує з 1981 року. На відміну від німецької системи, створення інституту фінансового омбудсмена Британії передбачено законом. Банки, для того, щоб працювати з роздрібними клієнтами, зобов’язані надати таким клієнтам можливість вирішувати спори у позасудовому порядку. Тому за рік до омбудсмена надходить до мільйона звернень.
Інститут фінансового омбудсмена діє в понад 100 країнах світу. Служба фінансового омбудсмена має бути спрямована на реалізацію захисту прав та інтересів фізосіб, які зазнали збитків унаслідок неправомірних дій учасників фінансового ринку, шляхом створення спеціалізованих компенсаційних фондів; гарантування дотримання фінустановами встановлених стандартів надання фінансових послуг тощо.
– Якщо людина стала жертвою інтернет-шахрайства, необхідно відразу йти в поліцію. Важливо звернутись до правоохоронців максимально швидко, щоб змогли відслідкувати рух коштів з вашого рахунку і «спіймати» шахраїв.
Слід детально розповісти про ситуацію, що склалася, а в разі необхідності продемонструвати переписку з шахраєм. Співробітник правоохоронних органів допоможе грамотно скласти. З додаткових дій може знадобитися завірення листування, скриншоту сайту зловмисника та інше. Злочинами в інтернеті займається Департамент кіберполіції.
– В Україні існує чимало державних органів, діяльність яких не відчутна людям. Тому створення додаткової інституції – фінансового омбудсмена, суттєво не покращить ситуацію з фінансовими правопорушеннями, зважаючи на низький рівень фінансової та правової культури суспільства. Ефективнішим заходом, мабуть, було б запровадження Національної програми підвищення правової та фінансової грамотності для населення. Люди могли б отримати необхідні знання та поради фахівців через телебачення, соцмережі, ЗМІ тощо. Це підвищило б рівень обізнаності людей і знизило б зловживання у сфері фінпослуг, оскільки проінформована людина, знаючи як себе захистити, навряд чи стане жертвою шахраїв.
Зараз маємо цілу систему органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Зокрема, Нацбанк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Але рівень злочинності у згаданій сфері не зменшується. Хоча, як варіант, можна запровадити посаду фінансового омбудсмена у банках, до якого люди могли б звертатись із різних фінансових питань у будь-який час. Це посилило б відповідальність банків за надані фінансові послуги й спростило б механізм захисту клієнтів.
