Повномасштабне вторгнення російської федерації в нашу країну докорінно змінило життя українців, поділивши його на «до» і «після». Війна так чи інакше торкнулася кожного з нас. Особливо відчули усі її жахи ті, хто на власні очі бачив, що несе з собою руській мір. Багато хто покинув свою домівку, тікаючи від війни за кордон, інші виїхали у західні області, де немає бойових дій. Така ж доля спіткала сім’ї військовослужбовців однієї з бригад ЗСУ, які змушені були з початком війни перебратися із рідних місць на півдні, де велися жорстокі протистояння, туди, де більш-менш спокійно і не рвуться снаряди… Сьогодні за сприяння волонтерів вони знаходяться у безпечному місці.
Минулих вихідних я разом з представниками Гримайлівської громади – депутатом селищної ради, директором ПП “Вікнини” Василем Ванярхою, членом виконкому Сергієм Ткачовим та старостою села Вікно Галиною Томчишин відвідали вищезгадані родини наших захисників. Завантаживши бус усім необхідним, яке зібрали небайдужі люди з громади, а також провіантом, який надало ПП “Вікнини”, а це яйця, заморожене молоко, солодка випічка, м’ясні консерви, різні крупи, цукор, одяг, вирушили у дорогу. Вона була довгою, важкою і виснажливою. Але все це того вартувало.
Ми побачили, як війна згуртувала людей під одним дахом. Жінки стали єдиною великою родиною зі спільними клопотами, проблемами та бідою…
– Ми сумуємо за домівками, хвилюємось за наших чоловіків, які знаходяться у самому пеклі війни. Наразі наш дім тут і ми впевнені, що незабаром перемога буде за нами. Ми вдячні насамперед пану Ігорю, який надав нам житло, забезпечує усім необхідним, а також усім його друзям, родині, волонтерам, знайомим за допомогу. Тут ми в безпеці, маємо дах над головою, є велика моральна підтримка, – каже Настя, дружина воїна ЗСУ.
– Коли виникла потреба надати прихисток сім’ям наших захисників, я одразу погодився прийняти і розмістити їх у своєму туристичному комплексі, – розповідає Ігор Косован, засновник фонду “Змінюючи світ”. – Правда, він ще не був до кінця удосконаленим, але чекати було ніколи. З початку березня ми прийняли майже сто осіб – жінок та дітей, віком до десяти років. З собою вони привезли біля двадцяти тваринок – домашніх улюбленців – котиків і собак, подолавши майже тисячу кілометрів. Завдяки тісній співпраці волонтерів та підприємливих людей, ми упорядкували територію, звели тимчасову кухню з їдальнею, придбали пральні машинки-автомати, холодильники, морозильні камери, добудували санвузли у кожному будинку, провели інтернет. Регулярно отримуємо гуманітарну допомогу.
– Діляться, хто чим може, і мешканці села, що поблизу, – продовжує пан Ігор. – Час від часу запрошуємо для проведення семінару та тренінгів психолога, аніматорів, щоб розважити дітей. Словом, стараємось, щоб тимчасові переселенці почувались більш-менш комфортно, і надіємось, що завдяки нашим захисникам перемога не забариться. Вдячний Василю Івановичу Ванярсі, Гримайлівській громаді за попередню гуманітарну допомогу, особливо за велосипеди, яким так зраділи діти. І за сьогоднішню допомогу і особистий візит…
Марія МАЙДАНЮК.
