Що таке асертивність та як, коли і де її використовують?
Насправді, асертивні вміння дуже корисні людині, а професійні психологи часто культивують навики асертивної поведінки. Наукове визначення цього терміну звучить так: асертивність – це поведінка, яка поєднує внутрішню силу та ввічливість у стосунках з оточуючими.
Асертивність – це здатність відстоювати свої погляди та межі, не порушуючи моральних прав іншої людини. Для того, щоб ці власні межі не порушувати, спочатку їх треба знати і розуміти.
Ось чотири підказки, як почати використовувати асертивність у своєму житті.
Підказка перша. Набути навички реагування – вміти слухати, розуміти емоції і переживання свої та інших людей. Іноді ми не лише не вміємо вислухати своїх близьких чи друзів, але й не можемо почути себе. Ми перебиваємо інших, втручаємось у розмову, не вислухавши до кінця співрозмовника, не вміємо відчути важливості необхідної інформації та правильно відреагувати на неї. Навчитися реагувати по-іншому можна – через моделювання власної поведінки.
Підказка друга. Навчитись говорити «ні» – іноді ми ніяковіємо, соромимося, почуваємо себе незручно замість того, щоб чесно повідомити про свої відчуття і сказати «ні». Часто можемо брехати, аби не назвати справжньої причини своєї відмови. Наприклад, якщо вас запрошують на день народження, а ви знаєте, що вам буде там незручно, то щиро скажіть про це одразу, «я не прийду, бо почуваюся в твоїй компанії незручно/ніяково…» тощо, а не в останню хвилину видумуйте про своє погане самопочуття. Вміння сказати правду, відповідно до своїх відчуттів, та почуватися комфортно дає нам можливість поводитися асертивно.
Підказка третя. Нікого не звинувачувати – тобто вміти брати відповідальність на себе і розуміти це. Ми часто чуємо: «це ти в усьому винен…», «якби не ти…», «твої вчинки завжди заважають мені…», «знову те саме…» тощо. Люди перекидають відповідальність, звинувачуючи інших. Це все пожирачі асертивності. Вони часто заважають, а якщо в людини виникне звичка використовувати такі механізми психологічного захисту, то це може взагалі відмежувати її від друзів, псувати стосунки з близькими. Вміння оцінювати ситуацію, брати відповідальність за своє життя, розуміти значущість своєї поведінки у вирі життєвих подій наближує нас до асертивності.
Підказка четверта. У конфлікті найважливіше – самозбереження. Напевно немає таких людей, які б не конфліктували, тому знання поведінки в конфлікті є актуальними та важливими кожному. З дитинства ми чуємо: «ти повинен зберегти дружбу…», «ти мусиш йти до кінця…», «ти повинен перемогти…», «твоє слово має бути твердим…» Але яка поведінка в конфлікті важлива? У конфлікті найважливіше – зберегти своє «Я», власні відчуття та почуття, вміти подбати про себе. Можливо це егоїстично, але вкрай необхідно. Коли на вас кричать, тиснуть, поводяться агресивно, то вам важливо навчитися правильно повестися в ситуації конфлікту. Наприклад, відтермінувати конфлікт, призупинити або попросити допомоги третьої особи, людини, яка компетентна в даному питанні. І це буде правильно для того, щоб розібратися і з новим поглядом зуміти віднайти шлях самозбереження чи продовжити вирішувати питання з тими, з ким їх можна вирішити.
Навчитися поводитися асертивно важливо всім. Більшість людей мріє про те, щоб їхні стосунки з оточуючими базувались на засадах злагоди та взаєморозуміння. Досягати мети, не завдаючи шкоди іншим, не маніпулюючи опонентами, не використовуючи почуття провини та не займаючись емоційним шантажем може та людина, яка взяла собі за правило асертивну поведінку. Спробуйте – і побачите, що якість вашого життя значно зросте. Бо саме асертивність дає нам можливість бережно ставитись до себе, знати свої кордони і поважати права інших людей та не порушувати їхніх меж.
