Коли розпочалася повномасштабна війна, Валерій Казмірчук був за кордоном. Але повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі.
Валерій Казмірчук пройшов пекло афганської війни, тож маючи військовий досвід, пішов добровільно захищати Україну і нас з вами від російських окупантів. Воював у гарячих точках, на передовій. За словами близьких Валерій був сповнений сил та віри в нашу Перемогу.
Життя мужнього воїна обірвалось в районі населеного пункту Костянтинівка, що на Донеччині. Рятував з поля бою побратима, а сам загинув. Герою було 57 років.
Залишилася вдовою дружиною Алла, осиротіли без доброго, люблячого батька син Сергій і донька Вікторія, ніколи більше не обіймуть дідуся внуки.
Валерій Казмірчук народився і довший час проживав у селі Юськівці на Лановеччині. Тож попрощатись із земляком прийшло все село. Скорботною ходою односельчани провели тіло загиблого Героя до рідної домівки, де в молитві віддали йому останню земну шану.
Зі сльозами на очах місцевий священник зазначив: «У Великодні дні двері царства Божого відкриті, тож молимось, щоб наш Герой вознісся туди, де праведні спочивають. Адже саме завдяки таким воїнам та Господній милості наша країна ще жива». Про це повідомили у Лановецькій міській раді.
А нині Героя проводжають до місця вічного спочинку у Тернополі, де він проживав із сім’єю останнім часом. У Домі печалі на Микулинецькій відбулася панахида. Рідні, побратими, друзі зі сльозами на очах прощаються з доброю і щирою людиною, справжнім воїном, який над усе любив Україну.
Вічна пам’ять та слава Герою!
