У парку Національного Відродження відбувся міський турнір із петанки, участь в якому брали військовослужбовці, ветерани війни та їхні родини.
Змагались 6 команд, учасники яких грали на трьох зонах, по дві команди у кожній. Суддями були представники федерації петанку зі Львова.
До турніру долучився Тарас Хоміцький, який є головою громадської організації «Безбар’єрний Тернопіль».
«У цієї дисципліни є великий потенціал. Її цікаво грати як малим, так і дорослим, з інвалідністю і без. Хочу, щоб ця дисципліна активно розвивалася і серед людей на кріслах колісних. Наразі Тернопільський міський центр фізичного здоров’я населення має закуплені кулі для гри», – зазначив Тарас на своїй сторінці у фейсбуці й також наголосив, що є один нюанс — дістатися до цього майданчика у парку Національного відродження непросто.
“Туди я добирався зі складнощами, а саме вузькою стежкою. Повертаючись, знайшов іншу рівнішу та ширшу стежку. А от щоб потрапити на самий майданчик, уже треба було просити про допомогу», – зазначив він.
У зв’язку з цим голова організації попросив вжити заходи Тернопільську міську раду, Управління ЖКГ та енергозбереження Тернопільської ОВА, Управління розвитку спорту та фізичної культури ТМР та Об’єднання парків, щоби усунити перешкоди для людей з інвалідністю.
Щодо вражень від проведень змагань, то, зі слів учасниці турніру Олени Мудрої, майданчик у парку Національного Відродження має шанс стати основою для проведення подібних ігор у Тернополі, оскільки покриття його чудово підходить для цього.
Змагання організували працівники міського центру фізичного здоров’я населення. За словами його директорки Вікторії Безгубенко-Гнатишин, такі турніри проводять не вперше. До того ж, жінка розповідає, що проводили їх для різних вікових категорій і для військовослужбовців. Майстер-класи організовували в контексті інших заходів. І, як зазначає, петанк є одним з тих видів спортів, які вони командою популяризують.
Довідка
Як зазначено на сайті Федерації петанку України, гра полягає у влучному киданні кульок. Спершу малюють коло діаметром до 50 сантиметрів. Тоді перший учасник однієї з команд стає в це коло і, не відриваючи ніг від землі, кидає маленьку кульку — кошонет (часто її називають кошонеткою — прим. авт.). Наступні учасники з іншої команди намагаються кинути свої кулі, аби вони потрапили якомога ближче до кошонетки або ж вибили кульки суперників.
Підготувала Дарина МАГДІЙ.
