Учора, 18 квітня, Олегу Степановичу Барні мало б виповнитися 56 років. Сотні друзів привітали його з Днем народження у фейсбуці, ще не знаючи про трагедію.
А потім прилетіла ця страшна звістка, у яку до останнього ніхто не хотів вірити. Та сьогодні, вже офіційно, підтвердили смерть Олега Степановича. Він загинув 17 квітня, за день до свого 56-річчя.
Для Олега Барни понад усе були його родина та Україна. Він, як ніхто, вірив у нашу перемогу.
«Нова бригада – нові друзі, але завдання у нас усіх одне – звільнити нашу землю від російських нелюдів! Був артилеристом у 44 Тернопільській артбригаді, а тепер став піхотинцем у 68 Єгерській бригаді, створеній у перші дні війни. Зустрівся із старими друзями вже на Донеччині.
Вірте у Збройні сили України, допомагайте та моліться і ми обов’язково переможемо, бо мої сини, наші діти, дружини та батьки мають жити у безпечній країні! Слава Україні!» – це один із дописів на сторінці пана Олега у фейсбуці.
Інформацію про загибель колишнього народного депутата, старшого сержанта Олега Барни офіційно констатували в Тернопільському обласному центрі комплектування та соціальної підтримки.
«З сумом в серці маємо повідомити, що під час виконання бойового завдання загинув наш росомаха, помічник гранатометника, старший сержант Олег Барна. Пан Олег відомий всім, як екснародний депутат восьмого скликання, але для нас він – побратим, який на рівних з усіма виконував бойові задачі. Коли командири оголосили набір в групу на штурм ворожих позицій, старший сержант Барна не вагався ані хвилини. Задачу виконано, ворога вибито. Але, на жаль, ціною життів наших хлопців.
Вічна пам’ять всім полеглим за Україну! За кожне життя наших бійців буде помста у десятикратному розмірі», – трагічну звістку також підтвердили його побратими з 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
Щирі співчуття рідним, побратимам, усім, хто знав і поважав Олега Барну, висловили і в Чортківській районній військовій адміністрації:
«З глибоким сумом змушені повідомити, що 17 квітня 2023 року, під час виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Павлівка Донецької області загинув наш земляк, стрілець-помічник гранатометника 2 єгерського батальйону, старший сержант Олег Барна.
Олег Барна народився в селі Нагірянка, працював сільським вчителем, сільським головою, був активним учасником двох революцій, отримав серйозні травми під час протистояння 18 лютого 2014 року в Маріїнському парку. Із перших днів російського вторгнення 2014 року добровольцем пішов на фронт. Відтак, з 2014 по 2019 роки був народним депутатом України VIII cкликання.
Прямолінійний, відвертий, сміливий, наполегливий – таким запам’ятався Олег Барна. А найголовніше – він був вірним сином України, який віддав життя заради нашої Перемоги. Щирі співчуття дружині, синам, батькам. Спочивай з миром, славний Воїне!»
Слова болю і співчуття висловив і п’ятий президент Петро Порошенко: «Молилися, що це помилка. Що Олег поранений, але живий. На жаль…
Сьогодні підтвердили. Oleg Barna загинув. Західна частина Павлівки. 68 ОЄБр. Другий бат. Довго просився в штурмову групу. Тому йшов на штурм один із перших. Вів вогонь з дистанції один-три метри. Кульове поранення в шию. Командир сказав про нього: «Йшов як доброволець, відчайдушно, загинув героїчно». Ми пам’ятатимемо завжди твій подвиг, мій дорогий друже…»
Люди залишають на сторінці Олега Барни сотні коментарів з приводу його загибелі.
«Революція на граніті, “Україна без Кучми”, Помаранчева революція, Революція Гідності. Поранення в голову і вибите плече в Маріїнському 18 лютого 14 року. Доброволець АТО, псевдо “Дядько Олег”. Депутат. А вже 25 лютого 22 року – знов доброволець, командир гранатометного відділення.
Він був дуже запальний, емоційний, гарячий. Він був дуже живий. Це він виносив з трибуни Яценюка. Це він, бува, бився з опонентами на теле-ефірах. Це його якось закидали яйцями учасники “Автомайдану”. Це він міг обматюкати журналіста. Потрапити в ДТП не від алкоголю, від перевтоми…
Таким в пам’яті і залишиться…» – Наталія Мар’їна. ·
«Пару тижнів тому, коли бачилися на Донбасі зі Степаном Барною , питали, як там Oleg Barna. Він воював під Вугледаром. Стьопа сварився на старшого брата, що той безбашенний. Лізе в найгарячіші бої, контужений, поранений, відмовляється лікуватися, бʼє окупанта без страху, залишається на передовій зі своїми побратимами.
Для Олега світ ділився на чорно – біле , без напівтонів. На свій – чужий, українець – запроданець. Майданівець, добровольцем пішов на фронт в 2014, потім «перерва» в ВР, де він відчайдушно відстоював правду, як він її розумів. Альтруїст, він був велика дитина, дуже щирий в своїй любові й ненависті. Дуже любив батьків, дружину, дітей, брата, друзів. І Україну! Понад усе…» – Iryna Gerashchenko.
Вічна і світла пам’ять Вам, Олеже Степановичу! Дякуємо за Україну!
