В льосі бродить ягідне вино. Коли буде готовим, то його подадуть до столу і всім запахне літом. Зараз воно поки що бродить. Зріє і не спішить.
Надворі падають груші. Тріскають своїм медовим наливом, до них прилітають оси і бджоли.
Тулюся до сливи, потрісканої, шершавої, такої твердої і завжди теплої. Слива наче відчуває, що в мене болить спина. Вона мене теж обіймає своїм старечим потрісканим життям. Падають сливи просто в долоні. Темні, як нічне небо. Переспілі сливи.
Назбираю пригорщу слив. Докину до того бутля, що в льосі. Тепер у вині буде ще й аромат слив. Льох темний, вологий, непривітний. Але в ньому зріє вино, яке завжди буде пахнути літом…
Неля ДРИБОТІЙ.
