Їй лише 19. Вона могла б готуватися до весілля, як того хотіли рідні. Але Євгенія обрала інший шлях. Вона – новобраниця 32-ї Сталевої бригади. Дівчина приєдналася до війська за програмою «Контракт 18-24».
До війни її життя було звичайним, хоч і непростим. Підлітком втратила маму, виховувалася тіткою, здобула фах кондитера. Але один випадок змінив усе. Колись її хлопець-військовий дав спробувати покерувати дроном.
«Я політала і зрозуміла – це моє. Я просто хочу це робити, і все», – згадує дівчина момент, який став точкою неповернення.
Вдома, на Тернопільщині, рішення Жені сприйняли не одразу. Рідні мріяли, аби вона скоріше вийшла заміж і потішила бабусю правнуками. Але у дівчини, яка подала чотири заявки до війська і стрибала до стелі від радості, коли її прийняли саме у 32-гу, – були інші плани.
«Рідні досі не сприймають, тітка натякала на дітей. Але я сказала: вам доведеться змиритися. У мене в планах – моє майбутнє. Щоб діти могли жити в мирній країні, треба для цього щось зробити».
Дядько дівчини воює штурмовиком ще з 2014 року. За її словами, війна фактично забрала його в неї.
«Ми не спілкуємося, бо тієї людини, якою я знала дядька 7-річною, вже немає. Ми так давно не бачилися, що стали наче чужі одне одному».
Але це не зупинило, а лише вмотивувало дівчину.
«Я йшла у військо свідомо, знала, що не буду тут просто сидіти. Я хочу бути корисною. Дуже шкода хлопців, які на фронті. Дуже хочу їм допомогти. А тих чоловіків, що ховаються від війська, карала б нещадно власноруч», – каже Євгенія.
Зараз вона проходить навчання, готується опанувати фах оператора БпЛА і налаштована рішуче.
«Я здаватися не буду. Якби тяжко не було. Хочу добиватися успіхів, щоб мною пишалися, щоб командир сказав, що я – молодець».
Історія Євгенії – це приклад того, як молодість стає силою, а мрія про мирне майбутнє перетворюється на дію, наголошують у Тернопільському ОТЦК та СП.