Новина про те, як на узліссі неподалік Спасо-Преображенської церкви у селі Залужжя невідомі горе-відпочивальники смажили шашлики, використовуючи замість дров і хмизу дубові колоди старовинної 250-літньої Свято-Михайлівської церкви, яку в розібраному вигляді перевезли з сусіднього району, шокувала багатьох. Досі на місці пікніка лежить сміття, наполовину згорілі деталі храму, вікно, пляшки з-під алкоголю… Звідти чудово видно Чернечу гору, на якій стоїть церква, поряд розкопки старовинного монастиря і фундамент майбутнього храму. Як у такому місці влаштовувати пікнік, зрозуміти важко. Журналістка «Нашого ДНЯ» побувала у святому місці та дізналася більше про унікальну пам’ятку і її майбутню долю.
Унікальна атмосфера місця
На Чернечій горі панує якийсь особливий спокій і умиротворення. Поряд немає людських осель – тут лише величний храм і не менш величні старі дерева, які були свідками його давньої славної історії.
– За переказами в 1240 році, коли Батий розгромив Київ, один монах, який, очевидно, був вихідцем з нашого краю, заснував тут маленький дерев’яний скит, який згодом розрісся у великий монастир Святого Онуфрія, – розповідає отець Михайло Найко. – Він був дерев’яний – його спалювали і відбудовували. У 1480 році за князя Василя Збаразького побудували кам’яний монастир. До сьогодні збереглися його руїни – цокольний поверх корпусу келій, котрий декілька років тому почали досліджувати археологи.
У 1600 році спорудили Спасо-Преображенську церкву оборонного типу, яка чудово збереглася до сьогодні. На зовнішній стіні – незвичайний сонячний годинник. Всередині – чудотворна ікона Святого Онуфрія.
– Ще у храмі є старовинна ікона Божої Матері, яка зараз знаходиться на реставрації, – додає отець Михайло. – Вона дуже особлива – схожої я не бачив. На ній зображена Матір Божа, яка сидить на троні з Ісусиком на руках. Вираз обличчя її схожий на посмішку. На планках була дата 1829 рік. Люди щиро моляться до старовинних ікон у нашому храмі і вірять у їх силу.
Кілька років тому біля церкви облаштували оригінальну хресну дорогу. На Чернечу гору приїздить багато туристів, щоб побачити старовинні споруди, помолитися, побути наодинці з Богом.
«Щиро віримо, що дерев’яну церкву видновимо»
На Чернечій горі ще на початку 2000-х років запланували спорудити музей під відкритим небом, де були б зібрані старовинні будівлі різних періодів. Та згодом через брак коштів від цієї ідеї відмовилися та вирішили перенести сюди три дерев’яні храми з області.
– Одну з таких церков знайшли у селі Горинка Кременецького району, – розповідає отець Михайло. – Свято-Михайлівський храм спорудили у 1767 року. Оскільки парафіяни побудували нову церкву, то її не використовували. Щоб врятувати святиню, місцеві жителі дозволили її розібрати і перевезти. Знайшовся київський фонд, який готовий був фінансувати цей проект. Однак у 2008 році почала криза і фонд відмовився давати гроші. У 2011 році віряни Горинки звернулися до нас, щоб ми перевозили церкву. Багато бізнесменів тоді пообіцяли нам, що підтримають і допоможуть відновити храм і ми почали розбирати церкву.
За словами отця Михайла, храм дуже рідкісний – чотирискладний. До притвору прибудована ще й дзвіниця.
– Дерев’яну церкву такої конструкції я бачив на Лемківщині у селі Команчі та у Румунії, – розповідає священик. – Приміщення Свято-Михайлівської церкви не було розписане, лише купол, але через пошкоджену баню розписи дуже пошкоджені. Ми розбирали її самотужки завдяки небайдужим людям, які допомогли з транспортом і їздили разом зі мною у Горинку. Тривало це три місяці – з вересня до листопада. А навесні 2012 року за два тижні розібрали дзвіницю. Кожну балку складали окремо і нумерували. Деталі, які були пошкоджені також фіксували, щоб створити нові за потрібними розмірами і формою.
Сьогодні кошти на храм збирають самі парафіяни. Оскільки місце, де колись знаходився монастир, розташоване на схилі, то спершу необхідно було вимурувати фундамент і основу з підвищенням. Врешті під час будівельних робіт утворився котлован, у якому вирішили створити підземний храм Святого Онуфрія. А зверху складуть дерев’яну церкву. Звичайно, на все це потрібні мільйони. Сьогодні у церкві стоїть скринька, куди кидають пожертви всі охочі. Отець Михайло і жителі Залужжя вірять – їм вдасться відновити старовинну святиню. Щиро запрошують долучитися меценатів до доброї справи, а ще майстрів, які могли б допомогти. А вандалів, які влаштовують гулянки довкола, закликають схаменутися і змінити місце для своїх гулянок. Працівники НЗ «Замки Тернопілля» кажуть, ймовірно, встановлять камери спостереження, аби зберегти Чернечу гору від непроханих гостей.
– Це територія заповідника і тут заборонено палити багаття і влаштовувати пікніки, проводити незаконні розкопки, – зазначає вчений секретар НЗ «Замки Тернопілля» Надія Макарчук.
Отець Михайло у поліцію не звертався. Переконаний, за свої вчинки кожна людина відповідатиме перед Богом. Він одягає робочий одяг і разом з небайдужими парафіянами носить колоди – це матеріал для дерев’яної церкви на заміну зігнилому дереву. Священик вірить, що її вдасться відновити. Адже добрих людей у нашому світі все-таки більше…
