Не встигла наша родина оговтатися від новини про підвищення тарифів на газ майже вдвічі, як схопитися за серце мою маму змусила чергова недобра звістка. Цього разу – вже не з уст віце-прем’єра Розенка, який запропонував селянам повністю відмовитися від газу, а від самого прем’єра Гройсмана. Який похвалився, що під час телефонної розмови з віце-президентом США Джо Байденом останній схвально відгукнувся про рішення українського уряду підвищити тарифи на газ для населення вдвічі…
Ну, по-перше, Байден підтримав не нові тарифи. При яких газ, видобуток котрого обходиться Україні в 1590 гривень за тисячу кубів, Гройсман вирішив продавати по 6890 гривень. Насправді Байден підтримав встановлення ЄДИНОЇ ЦІНИ(!) на весь газ. А яка вона була і якою стала співрозмовник Гройсмана, без сумніву, не знає… Так що навіть далеким від економіки людям зрозуміло, що Гройсман витлумачив слова Байдена так, як вигідно Гройсману.
По-друге… Не таємниця, що Володимир Борисович знає англійську мову значно гірше від своїх дітей. Які вивчають її в Англії. І за навчання яких наш прем’єр сплачує понад 2 мільйони гривень на рік.
Тож при поганенькому знанні англійської Гройсман міг і ненавмисно неправильно зрозуміти американського віце-президента.
Якщо ж Байден таки справді конкретно похвалив Гройсмана за безбожні тарифи, тоді в мене конкретне запитання: а яка у вас пенсія, діду Джо? Така, як у моєї мами – 1275 гривень? Чи, може, як у нашої сусідки, тітки Насті -1060?
Але ж вам, пане Байден, ще й сяку-таку зарплату дають, правда ж? Мені, дипломованому економісту, її теж платять. 2370 гривень на місяць. Правда, на роботу заради неї щодня дістаюся з Підволочиська нашої області до Волочиського району сусідньої Хмельницької. І дуже вдячна Богу, що нарешті знайшла її, хоч і не за фахом, здобутим у ТНЕУ. І чоловік працює водієм, навчаючись дистанційно. Будинок у нас власний, ще з радянської епохи. І хоч ледве зводимо кінці з кінцями, субсидія нашій сім’ї навряд чи засвітить… Адже я нарешті почала хоч і мало, але заробляти. І таких родин що в нашому містечку, що в Україні – тисячі й тисячі…
То як нам виживати? Як ростити й навчати дітей – при отакій, чим далі – тим ненаситнішій, владі? Яку тільки й цікавить у кого випросити чергову позичку та як учергове обвести навколо пальця власний народ… І всіх вона, ота наша влада, слухається. Починаючи від МВФ, європейських високопосадовців і закінчуючи американськими. І всіх чує – окрім свого народу. Який першим і щодня чути просто зобов’язана!
Зрештою, вихід є. Якщо українська влада так ревно вдає, що дослухається до тієї ж, для прикладу, влади американської (чужим розумом жити легше?), то… Чому б Україні не стати 51-им штатом США?
Тож, будь ласка, замовте за нас слово перед президентом Обамою, пане Байден! Ану ж іще встигнете до президентських виборів! Заодно і з конгресменами і сенаторами переговоріть – серед них теж чимало прихильників України та й, власне, людей з українським корінням…
Отоді ми, українці, заживемо нарешті по-американськи! Не втративши при цьому ані краплини незалежності. Адже кожен американський штат має свою конституцію, уряд, досконалу систему влади … Для такої наддержави, як США, із більш як 315 мільйонами громадян, прирости іще на 40 мільйонів українців не є чимось фантастичним… Тим паче, що українська громада в Штатах – одна із найстаріших і найчисельніших.
До слова, тоді й кредитів Україні не треба буде давати. А в нас, відповідно, їх не розкрадатимуть. Та й взагалі красти перестануть. Бо американська Феміда – не рівня українській. Вона й через океан до наших корупціонерів швиденько дістанеться…
Ольга ВАСИЛИШИН. м. Підволочиськ.
