У нормальних країнах неприпустимо, щоб депутати ігнорували роботу. Особливо, коли суспільство переживає економічну кризу чи війну. Українського політикуму це не стосується. Нардепи майже припинили ходити на роботу.
Останнім часом засідання у Раді скасовували через значну кількість “вакантних” місць.
Часом під куполом Ради збиралося максимум 30 «слуг» народу. Взагалі незрозуміло, навіщо годувати 450 нардепів, зважаючи на те, що число виборців суттєво скоротилося? На початку незалежності налічувалося 52 мільйони українців, тепер – трохи більше 42 мільйонів. І чи мають депутати право вказувати українцям як жити, коли самі порушують закон?
Проблема Ради – фактично відсутня коаліція. І хоча політики запевняють у протилежному, це видно з їхньої (без)діяльності. Крім того, за словами політолога Вадима Карасьова, у фракцій поляризовані погляди на ключові питання: мову, блокаду, розвиток непідконтрольних територій на Сході. Немає консенсусу – у депутатів відсутній стимул ходити на роботу. А тим часом, кожен сесійний день обходиться платникам податків у понад два мільйони гривень.
Біда України і в тому, що в державі процвітає олігархічний лад. Відповідно, і влада формується специфічно, виходячи з потреб грошових мішків. Що їм до проблем суспільства чи простого українця? До того, що близько 80 відсотків людей живуть за межею чи на межі бідності? Лише у фракції «БПП» близько 90 мультимільйонерів. Та й в інших фракціях купа багатіїв. Депутати вирішують питання своїх «господарів» і власні, нарощують капітали, голосують «як треба». Бідність, високі ціни, війна – це проблема народу.
Парадоксально, але в Україні найбільш оплачувані ті, кому народ довіряє найменше (раніше таких захмарних зарплат не було). За даними Київського міжнародного інституту соціології, у кінці минулого року Верховній Раді довіряли аж 5,3 відсотка українців, а недовіра сягнула 82,1 відсотка. До владних, правових інституцій, банківської системи довіра в українців критично низька. Високими є лише прибутки тих, хто там працює.
Наприклад, невдовзі Рада розгляне законопроект «Про Конституційний суд України», яким передбачено підвищення зарплати його голові до 420 тисяч гривень на місяць, плюс 20 тисяч виплат у розрахунку на місяць за відпустку. А судді – до 383 тисяч. Нардеп Віктор Пинзеник пояснив, що складовими такої зарплати судді є: посадовий оклад – 240 тисяч; 40 відсотків надбавки за стаж – 96 тисяч; надбавка за вчений ступінь (до 20 відсотків) – 48 тисяч.
А суддівську пенсію, «сором’язливо» назвали довічним грошовим утриманням. Вона складає 80 відсотків зарплати, або «якихось» 307 тисяч гривень на місяць. У голови Конституційного суду – 336 тисяч. Пинзеник уточнив: ця сума рівнозначна пенсії трьохсот пенсіонерів, які отримують мінімалку. Фантастичними зарплатами і пенсіями не обмежилися: додали ще компенсацію за оренду житла і за використання особистого транспорту для службових потреб.
Зараз 2200 суддів у відставці отримують пенсії понад 20 тисяч гривень на місяць. А мільйони звичайних пенсіонерів – півтора тисячі, розповіла старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Лідія Ткаченко виданню «Сьогодні». Мінімальна пенсія в Україні – 1,2 тисячі гривень. Це – 45 доларів. Найнижчий показник у Європі.
Коли нарешті чиновники і олігархи наїдяться своїми статками? І коли закінчиться війна, яка знищує найкращих, молодих?
Ще у 2010 році соціологи прогнозували, що до 2050-го населення України скоротися до 36 мільйонів осіб. Про війну тоді ніхто не думав. А вона внесла корективи. Плюс нова хвиля еміграції та інше… Тепер, за прогнозами міжнародних організацій та американської розвідки, до 2030 року населення України може скласти не більше 30 мільйонів осіб. Хочеться вірити, що прогнози – це лише теорія. Але те, що за часи незалежності населення України скоротилося більше, ніж на дев’ять мільйонів, – факт.
