Біля кордону з Румунією у Підвиноградові розташований табір, який називають найбагатшим ромським поселенням Закарпаття.
Перші його мешканці осіли тут понад 100 років тому, за останні 20 років на місцях невпорядкованих будівель сім’ї побудували справжні палаци, повідомляє Українська правда.
Ковані ворота з позолотою, вежі, арочні вікна, мармурові колони і сходи – цю частину селища часто порівнюють із київської Конча-Заспою або підмосковній Рубльовкою. У дворах припарковані Mercedes E-класу, Land Cruiser, BMW X5 і Mazda CX7.
Розмовляють на суміші української, російської та угорської мов. Кажуть, що колишня традиція “баронства” поступово зникає. Проблеми у таборах намагаються вирішувати колегіально. Крім того, великий вплив на людей має баптистська церква.
У таборі майже 95% людей – віруючі. Один із мешканців заможного будинку в Підвиноградові – 59-річний Юрій Фаркош. Має 10 дітей, 44 онуків і 14 правнуків. Усі живуть в одному селищі. Фаркош у таборі має авторитет, депутат сільської ради. Бароном себе не називає.
“У мене брат є, якому 67 років. Ось він був бароном! Але зараз, як і я, покаявся і хрестився. Зараз він не барон”, – посміхається Фаркош.
Після хрещення чоловік залишив депутатство, бо захотів “вічно жити з Богом”. Крім того, зізнається, на сесіях сільради його ніхто не слухав.
“Ходив на всі сесії, виступав. Але мене не слухали. Я був єдиним представником ромів. А решта 20 людей не слухали. Як я міг їх перемогти? Вони навіть лампочки не давали нам для вуличних ліхтарів, – скаржиться Фаркош.
На запитання, звідки у ромів гроші на такі будинки, відповідають, що заробили своїми руками.
“Їздимо на заробітки до Москви. Робимо дахи, сайдинг. Є фахівці з дерева, бляхарі. Працюємо у приватних будинках. У Москві можна краще заробити, ніж в Україні. Раніше ми продавали бляшані жолоби і стоки до Донецька, Луганська. Оцинковані, фарбовані – робили своїми руками. Там вони були популярні, поки війна не прийшла”, – говорить Юрій.
На питання, до чого прагнуть роми, в родині Фаркошей відповідають: до цивілізації.
“Нам потрібно, щоб культура була, щоб наші люди знали, куди звертатися з проблемами. Щоб діти вчилися. Щоб жили за законами Біблії”, – пояснює він.
