Україну від початку незалежності ведуть у Європу, в НАТО, проводять реформи, борються з бідністю та корупцією… Політики розуміють: виконати ці обіцянки не просто. Та й не особливо стараються. Але щойно стартує черговий передвиборний марафон, усе починається заново…
Цьогорічні місцеві вибори винятком не стали. У слоганах кандидатів знову звучать європейські мотиви, обіцянки покращити життя, навести лад в області, місті, районі, громаді, посприяти бізнесу…
Але… не політики приведуть Україну до Європи, а сильна економіка, добробут країни та людей, подалана врешті корупція тощо.
А наразі Україна посіла останнє місце за рівнем економічної свободи в Європі. Наша країна піднялася лише на сім позицій – із 138 на 131 місце у рейтингу «Економічна свобода у світі-2020». Але все ще залишається у найбільш економічно невільній групі і є там єдиною (!) європейською країною, свідчать дані щорічного звіту, який підготував Fraser Institute.
За всю свою новітню історію Україна жодного разу не покидала групу найбільш економічно невільних країн. Нашими сусідами по рейтингу є Пакистан, Туніс, Таджикистан.
Для прикладу, Грузія незмінно перебуває в групі найвільніших країн з 2005 року. У свіжій версії рейтингу вона посідає 8 місце у світі. Взірцем серед пострадянських країн є Естонія, яка незмінно перебуває в економічно найвільнішій групі з 2000 року. Усе завдяки ліберальним реформам, проведеним у 90-ті роки.
Економічна свобода означає рівень особистого вибору, можливість виходу на ринки, захист приватної власності, верховенство права та інше. Аналіз проводиться у 162 країнах та територіях, пише РБК-Україна.
І ще негативний аспект. В Україні – один із найвищих у Європі рівнів тінізації економіки. За найскромнішими підрахунками, в тіні перебуває 846 мільярдів гривень – такі дані Нацбанку з посиланням на дослідження EY – авторитетної британської аудиторсько-консалтингової компанії. Це – четверта частина всієї економіки.
Експерти зазначають: реальний рівень «тіні» складає 40 відсотків. Якби його скоротити, можна було б підвищити пенсії, зарплати вчителям, медикам, з’явилися б кошти на гарантовані державою дешеві кредити, будівництво доріг…
Слід зазначити, за підрахунками експертів, країна до коронавірусу втратила 500 тисяч платників ЄСВ. Із коронавірусним періодом – мільйон. Вони частково пішли в тінь, а частково закрилися. У цьому частково вина й держава. Правила гри на ринку повинні бути однакові для всіх. А, по-друге, малий та середній бізнес притлумлюють високі податки. Після підвищення мінімалки оподаткування знову зросло.
Водночас зростають і ціни на товари та послуги. Українців це турбує. Адже дорожчає, зокрема чимало важливих продуктів харчування. Навіть сезонні овочі та фрукти, на які, зазвичай, ціни в цю пору зменшуються.
А тим часом епідемія коронавірусу набирає в Україні обертів. Усе більше регіонів опиняються в помаранчевій та червоній зонах. Це означає, що ділова активність там падає. Ціни, натомість, йдуть догори.
Економічний експерт Борис Кушнірук вважає: зростання цін на деякі позиції може бути пов’язане з тим, що підприємці хочуть компенсувати збитки, понесені під час жорсткого карантину.
А на думку експерта European Analytical Centre Вадима Бардася, зростання цін, зокрема пов’язане зі збільшенням бюджетного дефіциту в країні через обмеження ділової активності і, відповідно, емісійним каналом його покриття. Щомісяця в оборот «вливають» 40-50 мільярдів гривень для фінансування витрат держбюджету.
Ніхто не знає, якою країна буде у фіналі пандемії в соціально-економічному плані. Одне відомо: відновлювати економіку буде складно. Навіть у розвинених країнах з приводу цього панує розгубленість та невизначеність. Бо зараз годі спрогнозувати, коли Covid-19 перестане кошмарити світ.
Тому кандидатам у місцеві органи влади не варто у своїх передвиборчих фантазіях витати в європейських хмарах та обіцяти золоті гори. Адже очікується нелегка каденція: народним обранцям, фактично, доведеться бути кризовими менеджерами.
Ольга ЧОРНА.
