Політики знову приготували українцям традиційну (не)святкову «страву», приправлену порожніми обіцянками: у новому році буде жити краще, ніж у минулому. «Слуги» народу у своїх інтерв’ю та публічних спічах малюють яскраві картини щасливого майбуття держави і народу. Незважаючи на те, що бідність не подолана, податки збільшилися, малий та середній бізнес – на межі виживання, недовіра до вітчизняного політикуму зашкалює. І євроінтеграція, образно кажучи, накрилася…
Основний фінансовий документ-2017 прем’єр Володимир Гройсман назвав бюджетом розвитку і зростання України. Щоправда, чимало економічних експертів ейфорії глави уряду не поділяють. На їхнє переконання, це – черговий бюджет проїдання, а не поступу.
Фронт «народний», чи «тиловий»?
Тернопільський нардеп від «Народного фронту» Роман Заставний, за повідомленням ряду місцевих ЗМІ, зазначив: «бюджет-2017 буде бюджетом росту». Політик наголошує, що уряд Яценюка заклав надійній фундамент для бюджету на рік, який настав. У документі враховані пропозиції фракції «Народного фронту» щодо фінансування обороноздатності та нацбезпеки, збільшення зарплати педагогам тощо. Також зберігається система виплати субсидій малозахищеним громадянам, започаткована урядом Яценюка.
Щодо субсидій. Ці виплати свідчать про зубожіння нації. Краще б екс-уряд Яценюка і теперішній уряд Гройсмана дали можливість людям заробити гроші, а не простити їх у держави.
Друге: не фракції, не партії, не політики фінансують військову та інші сфери, бюджетників, пенсіонерів… Свого часу прем’єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер дохідливо пояснила: «Не буває ніяких «державних» грошей, бувають лише гроші платників податків». Коли це затямлять українські можновладці?
Про обороноздатність. Як там з будівництвом «Стіни» імені Яценюка? Цікаво почути думку НАБУ з цього приводу. Куди поділися сотні мільйонів гривень, виділені на зведення стіни на кордоні між Україною і Росією, обіцяють озвучити у лютому.
Загалом, наголошують політологи, ні Гройсман, ні Яценюк торік не впорались зі своїми обов’язками. Уряд під керівництвом обох прем’єрів не спромігся реально покращити життя українців, а зростання ВВП у 2016 році, про яке прозвітував теперішній очільник Кабміну, повністю нівелюється ростом інфляції. Таку думку висловив політолог Костянтин Матвієнко на телеканалі ZIK. Експерт наголосив: минулий рік став рекордним за рівнем міграції з держави. «І мова йде не про низькокваліфікованих робітників, які виконують таку ж роботу за кордоном, а про фахівців високого рівня. Це явище становить велику загрозу для майбутнього України», – сказав Матвієнко. Зараз у країні немає жодного політичного лідера, довіра до якого переважала б над недовірою, свідчать результати опитування. Дві третини українців – 67,1 відсоток – вважають, що події в Україні розвиваються у неправильному напрямку. Такий результат опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова. Крім того, більше 73 відсотків опитаних заявили: ситуація у країні в цілому торік змінилась у гірший бік. Зокрема, 77 відсотків респондентів відзначили погіршення в економіці, 73 відсотки – у рівні добробуту сімей, понад 60 відсотків – у ситуації зі злочинністю.
І тільки 9,5 відсотків українців важають політиком року президента Петра Порошенка. Прем’єр-міністрові Володимиру Гройсману дісталося скромних 7,6 відсотків. У «заліку» інших політиків – ще менша мізерія. Водночас, 20,4 відсотків співвітчизників не бачать на політичній арені жодної фігури, яку можна було б назвати політиком року.
Найнепопулярніші особи серед опитаних – глава Нацбанку Валерія Гонтарева з недовірою у мінус 80 відсотків. Екс-прем’єр Арсеній Яценюк отримав мінус 76,6 відсотків, глава МВС Арсен Аваков – мінус 71 відсоток.
З таким показником недовіри «фронтовики» радше скидаються на «тиловиків». Адже політика в часи війни – це також передова на фронті.
А от найбільше українці довіряють волонтерським організаціям – 44,4 відсотки, Збройним силам – 36,3, добровольчим батальйонам – 33,7. Тобто, тим, хто захищає Батьківщину від окупанта, а не роздає обіцянки і втішає міфічними покращеннями та розвитком.
Євроінтерграція зашпорталась у напівпрочинених євродверях
Головною політичною подією минулого року українці назвали війну на Сході країни. Серед найболючіших питань – високі тарифи, охорона здоров’я і маленькі зарплати. А найбільш негативними названі події, пов’язані з євроінтеграційними процесами: ненадання Євросоюзом безвізу та невтішний результат референдуму у Нідерландах щодо Асоціації Україна-ЄС.
Експерти серед негативних подій також виділили насамперед те, що Україна не отримала безвізового режиму, заявила співробітник Інституту соціології НАНУ Ірина Бекешкіна.
У новому році становище України на міжнародній арені, найімовірніше, ускладниться через зміну влади у деяких європейських країнах. Це може стати передумовою для послаблення чи відміни санкцій проти Росії.
Щодо євроінтеграції, то влада про це, очевидно, волітиме мовчати. Приміром, у двох попередніх новорічних зверненнях президент Порошенко акцентував на темі євроінтеграції та реформ. В останньому цих тез немає.
Так, у виданні «Країна.ua» проаналізували: попередні звернення президента можна було розбити на три складові частини. Перша – захист суверенітету і боротьба з російською агресією. Друга – необхідність внутрішньої консолідації нації перед обличчям зовнішньої загрози. Третя – реформи і євроінтеграція. Перші два пункти присутні у всіх трьох промовах президента. Третій у цьогорічному зверненні відсутній. Іронічно жартують: замість євроінтеграції – стоп-шатун. Про реформи та про боротьбу з корупцією у промові гаранта також жодного слова. Замість цього – посилено тезу про необхідність національної консолідації.
…Єдине, що отримали українці – європейські ціни і тарифи. Євроінтеграція зашпорталась у напівпрочинених євродверях. «Європа – без кордонів» наткнулася на умовну стіну, цеглини якої клали і з європейського боку, і з українського.
То як тепер бути з мрією про євроінтеграцію, заради якої починався Євромайдан? І загинули люди. І саме Майдан привів до влади нинішніх керівників держави, які обіцяли привести Україну в ЄС. А тепер куди вестимуть?
