Для фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями (далі –Закон №2464). При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з п. 5 частини першої ст. 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Для зазначеної категорії платників встановлена обов’язкова ставка єдиного внеску в розмірі 22 відсотків бази нарахування.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану.
Відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону №2464 право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мають фізичні особи-підприємці платники єдиного податку за умови, що вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Таким чином, фізичні особи-підприємці платники єдиного податку сплачують єдиний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні. Виключенням є фізичні особи-підприємці платники єдиного податку за умови, що вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Про цеповідомили у відділі організації роботи Головного управління ДФС у Тернопільській області.
