Розслідування офшорних махінацій з мільярдами і мільярдами гривень, які, опинившись на Кіпрі, Кайманових, Віргінських та інших островах, перетворилися на суттєво менші, зате вже доларові суми, можна вважати успішно завершеним. Успішно – в українському варіанті. Остаточну крапку в цьому, так і не розпочатому розслідуванні, у перший день літа поставила Верховна Рада. Віддавши за створення тимчасової (чи спеціальної?) слідчої комісії «аж» 108 голосів.
Втім, як ця комісія повинна була називатися тепер ніякої ролі не грає: її не було, нема і не буде. Тим паче, що втомлені зимово-весняною сплячкою депутати вже снять літніми канікулами.Так що всі можуть сісти. Не до в’язниці, ні… Маю на увазі радикалів Ляшка, які заради розслідування офшорів вистояли біля парламентської трибуни тижнів так зо три.
Називалося це блокуванням, хоча… Хіба нардепи, яких у сесійній залі суттєво побільшало лише в перший день появи в ній Надії Савченко, рвалися до роботи задовго до чи вже наступного дня після цієї появи? Та ні… Законодавча робота абсолютній більшості з них до лампочки. Тому з’являються парламентарі масово на робочих місцях… Скажемо так: від сенсації до сенсації. Аби покричати, обговорити чергове викриття – на кшталт 2-мільярдної «чорної каси» Партії регіонів, а заодно засвідчити свою готовність доєднатися до викриття підлих хабарників.
Чим закінчиться сенсаційна справа «чорної каси»? Тим же, що іще сенсаційніша – офшорна. Тобто, затяжною балаканиною – аж поки у балакунів язики не затерпнуть.
А там, дивись, чергова сенсація нагряне.
Власне, вона вже у нардепів на язиках і, відповідно, в народу – у вухах. Маю на увазі підозру, висунуту Національним антикорупційним бюро колишньому і нинішньому керівництву Нацбанку України – Степану Кубіву та Валерії Гонтаревій. Які у 2014-2015 роках виділили на рефінансування сімом наближеним (або дружнім – називайте, як хочете, суть від цього не зміниться) до них банкам 12 мільярдів гривень.
Уточнення: пропащим банкам. Оскільки на сьогодні ця «велика сімка» перебуває у стадії ліквідації.
Фірташівський банк «Надра», який в епоху головування в НБУ нашого земляка, уродженця села Мшанець Зборівського району Кубіва отримав 5 мільярдів гривень для порятунку від банкрутства, взагалі вже зник з банківської мапи. У тому сенсі, що ні отих мільярдів, ні Фірташа ми в Україні не побачимо. Оскільки позичені мільярди були швиденько виведені в офшори, а Фірташ… Вважайте, він теж у своєрідному офшорі. Поки що австрійському. Далі, ймовірно, буде американський…
Коротко кажучи, з поверненням кредитів, які Степан Іванович за півроку головування в НБУ роздавав направо і наліво – глухо, як в танку.
У конкретній ситуації – глухо, як в банку… Глухо-глухісінько… Сумно і безнадійно. Власне, саме так пояснююють фразеологізм «глухо, як в танку» тлумачні словники. В Україні так само – сумно і безнадійно – почуваються вкладники збанкрутілих банків. Очікуючи вже не від них, а від держави повернення своїх заощаджень. До речі, саме при голові НБУ Кубіву за 5 місяців національна валюта «з’їхала» з 8 до 12 гривень за долар.
А далі пішло-поїхало…
Кубів, позбувшись посади глави НБУ, а заодно і зарплати в 137 тисяч 815 гривень щомісяця, почав переховуватися від слідства. Спершу – в елітному санаторії у Буковелі, вперто ігноруючи повістки з викликами на допит, згодом – коли сильніше загриміло-заблискало – змився за кордон. А коли все притихло (математику за фахом Степану Івановичу успішно вдалося перекласти свої банкірівські «успіхи» на плечі підлеглих), повернувся на рідну землю.
Далі було всіляке-різне, у тім числі – депутатство. А нині Кубів – права рука Гройсмана, перший віце-прем’єр. Диво, скажете? Та ні, це гірка українська реальність…
Іще гіркішою вона стає, коли бачимо до чого догосподарювалася в НБУ наступниця Степана Кубіва – Валерія Гонтарева. Яка виявилася його гідною послідовницею у справі розбазарювання мільярдів народних гривень, рефінансуючи наскільки абсолютно безнадійні – настільки ж близькі для неї банки… При цьому вона примудрилася досягти вже навіть не драматичного – трагічного знецінення національної валюти. Із 12 «кубівських» гривень за долар – до 25-26 «гонтаревських».
На скільки через це змізерніли й до цього далеко не блискучі зарплати і пенсії мільйонів бідних українців? Утричі.
Скільки на знеціненні гривні втратили вкладники банків? А це залежно які вкладники. Для прикладу, син і невістка «одного з найкращих банкірів не тільки Європи, а й світу» (за версією кума Гонтаревої – Петра Олексійовича) рівно за три тижні до банкрутства «Дельта банку» встигли зняти зі своїх рахунків 450 тисяч гривень. Мама-банкірша на вушко потрібну інформацію вчасно прошепотіла?
Що ж стосується звичайних вкладників, то… Декому вже вдалося випросити-вимолити у банків-банкрутів частину знецінених вкладів, а дехто чекає їх досі. Тим паче, що перелік банків, у яких все «глухо, як у танку» досить довгий.
Як закінчиться розслідування НАБУ в справі про ще одних, на жаль, далеко не перших, украдених в України мільярдів?
Хотілось би вірити, що винуватці врешті-решт будуть покарані. А от мільярдів ніхто не поверне. Принаймні, за цієї влади – точно ні.
Тож хоч аби якось відзначити Кубіва і Гонтареву за доведенння Нацбанку «до ручки» – окрім того, що перший уже нагороджений посадою першого віце-прем’єра, а друга названа кращим банкіром, пропоную:
Степану Кубіву присвоїти звання «Патріот України», а Валерії Гонтаревій – «Улюблена кума».
З врученням відповідних посвідчень.
Якщо в Києві таких нема, то в Тернополі – будь ласка, жодних проблем. Я очам своїм не повірила, коли побачила їх в одному з книжкових магазинів у самісінькому центрі міста…
Тетяна САВКІВ.
