Історія Тернопілля: Урсула-Франциска Радзивілл з Вишневецьких – перша жінка драматург Речі Посполитої

Урсула-Франциска Радзивілл з Вишневецьких відома як перша жінка драматург Речі Посполитої та жінка-письменниця Польщі та Білорусії. Народилася вона 13 лютого 1705 року у Вишнівці. Була донькою Януша Антонія Вишневецького та його дружини Теофілії Лещинської. Батько Франциски Януш-Антоній Вишневецький належав до «старшої» гілки князів Вишневецьких, гербу «Корибут». Князь відігравав важливу політичну роль у Речі Посполитій, він обіймав головні уряди в державі, у тому числі з 1726 року найвищий – краківську каштелянію.

Франциска отримала прекрасну домашню освіту, замолоду писала вірші та володіла іноземними мовами. У квітні 1725 року вона виходить заміж за великого гетьмана литовського Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньку». Михайло Казимир прославився життєлюбністю, за що і заробив собі прізвисько «Рибонька». Саме так він любив звертатися до всіх, особливо до жінок.

Історія знайомства Урсули-Франциски і Михайла Казимира Радзивілла почалася в зимовий період 1725 року, коли молодий князь приїхав в Чарторийськ до Януша Вишневецького свататися. Після весілля Михайло Казимир забрав молоду дружину в свій родовий маєток у Несвіжі. Тут княгиня займалася вихованням дітей, громадською і просвітницькою діяльністю. Складала твори польською мовою, п’єси та лібрето. Франциска настільки була романтичною та творчою жінкою, що навіть листи чоловікові, коли він був у від’їзді, відправляла у віршовій формі.

Саме княгинею Урсулою з Вишневецьких у 1746 році в Несвіжі був створений перший в історії східних і західних слов’ян професійний театр. Причому, комедії, трагедії, опери та балети ставилися не тільки із творів таких відомих авторів як Мольєр і Вольтер, а й із п’єс та лібрето самої княгині. У її доробку 16 п’єс та 17 лібрето, які вражали глядача своєю художністю, образністю та дотепністю. Її твори перші професійні пагони культури на просторах Великого Князівства Литовського. Таким чином, Урсула-Франциска з Вишневецьких Радзивілл належить до грона тих небагатьох, що зробили вагомий вклад в становлення перших театрів у XVIII ст.