У Горошовій з вечора 13 січня і до пізньої ночі 14-го на вулицях бродять впізнавані персонажі української політики, ведмеді, відьми, чорти та інша буйна нечисть. Так в цьому селі над Дністром відзначають свято Маланки. Горошову називають тернопільським Ріо – і недаремно. Святкують тут із розмахом і душею. При цьому так ретельно бережуть унікальні традиції, що здається, наче здійснюєш подорож віками у минуле.
Блокпости й поліція з РПГ
Щоб добратися до Горошової з Тернополя, не оминути село Устя. Перед в’їздом встановлений шлагбаум, а перевдягнені в поліцейських і військових юнаки перепиняють усіх водіїв, щоб провести “фейс-контроль”.
Один із охоронців, Назар, жартома простягає у вікно автомобіля відстріляний корпус РПГ і розпитує про мету візиту. Водії підіграють “патрульним”, погоджуючись “дихнути в трубочку”, а дехто дає символічну платню за проїзд.
Назар розповідає, що військові гаджети доводили до ладу з товаришами. А от форма – справжня, він сам тільки недавно повернувся додому, відслуживши рік в АТО. Хлопці кажуть: за кошти, які дають водії, хочуть купити апаратуру для сільського будинку культури.
Цього року в Усті відновили свою Маланку. Староста села Надія Тимків згадує, що колись гурт перебраних юнаків ходив у всі хати до незаміжніх дівчат. Тепер вирішили збиратися в центрі всім селом. Тож наступного року туристів, які збираються на відомий уже фестиваль у Горошовій, запрошують помаланкувати і в Усті.
Чорти, гетьмани і Маша
Дорога до Горошової займає ще близько десяти кілометрів. Їхати доводиться доволі довго, адже автомобілі встигають перепинити на кількох інших “блокпостах”. Дорогою до центральної площі, де відбувається святкування, тим часом сходяться різноманітні персонажі. Хто йде, а хто їде. Серед карнавального транспорту – лімузин, перероблений з двох стареньких “Волг”, карети на мотоциклах і навіть велетенський корабель, під палубою якого схований сільський тракторець.
Потрапивши в Горошову, за вечір можна дізнатися все, що слід знати про українську політику. Вулицями села ходить «нечисть» для відлякування злих сил з України, селяни у лікарських халатах пропонують полікувати чиновників, а для героїні російського мультика Маші збирають гроші, щоб випровадити додому.
Але, як зізнаються мешканці Горошової, від політики вже втомилися. Серед карнавальних персонажів нема ні Порошенка, ні депутатів, натомість поміж гостей ходять українські гетьмани, козаки та яскраві казкові герої. На центральній площі “висадився” символ року – гігантський Півень. А всіх, кому забракло грошей на відпочинок у теплих країнах, запрошують хоч у думках погрітися біля піраміди.
Повз нас проходять дівчата в халатах медсестер. В руках тримають слоїк з написом – “На амбулаторію”. Кажуть – амбулаторію в селі не могли добудувати вже багато років, тож тепер збирають гроші, аби нарешті вже облаштоване приміщення почало діяти.
Троє чоловіків у формі піратів готують на вогні їжу біля велетенського корабля з вітрилами. Житель села Володимир Гаврилів розповідає: торік із товаришами змайстрували саморобний танк, а тепер вирішили змайструвати мирний символ.
– Робили його кілька днів. Виникла ідея, і ми вирішили її втілити. Хочеться побажати Україні миру. А політикам – щоб дбали про країну або виїхали вже за кордон і дали дорогу молодим, – каже чоловік.
Всі дівчата в Горошовій чекають Маланку
Карнавал у Горошовій триває до ранку. А головна його частина починається близько півночі.
З центральної площі відділяється гурт юнаків, серед них і Маланка. За традицією, виконує цю почесну місію хлопець, якого обирають усім селом. Процесія зі співами та музикою ходить від хати до хати, де є дівчата. Треба встигнути обійти усіх незаміжніх – від 13 років, а це близько 60 дворів.
Дмитро Яківчук розповідає: згодився бути Маланкою добровільно, хоч і незвично в такому вбранні.
– Маланку вдягають у старовинний український одяг, – каже він. – Мене перебирали більше трьох годин. У нас вважають, що кожен у родині має відбути Маланкою. Це ще від мого діда до тата перейшло, а від тата до мене.
Відлякують нечисть на рік наперед
Традиція святкування Маланки корінням сягає ще в дохристиянські часи. Кажуть, свята Меланія замінила древній образ богині родючості. Взимку богиня ховалася в царство мертвих, проте якось раз їй вдалося вирватися з потойбічних лабіринтів і ще взимку повернутися на землю. За нею були послані всі темні сили підземного царства. А люди, які скучили за теплом і весною, переодяглися в костюми і маски, щоб заплутати нечисть і не дати відвести Меланію назад в темряву.
Раніше Маланку святкували по всій Україні. До наших днів традиція “переберії”, коли люди перевдягаються у різних персонажів, в автентичному вигляді збереглася лише в кількох селах. У Горошовій водять Маланку вже понад сотню років. Жителі села зберегли традиції, незважаючи на заборону. За радянської влади, згадують старожили, учасників театралізованого дійства могли запроторити на 15 діб за ґрати, а нині перевдягаються і старі, й малі.
В Горошову на карнавал по-українськи їдуть зі всієї України. Жителі села влаштовують свято власними силами. Хоч навіть клубу, щоб провести репетиції, в селі нема – сподіваються на його добудову вже 30 років.
Зранку учасники дійства сходяться знову всі разом – палити дідух. На тому і скінчиться перевтілення місцевих парубків до наступних різдвяних свят. Самі горошівчани вірять, що сміх, гамір і веселощі в цю ніч відганяють злі сили на весь рік наперед.
