Мульфільм для дітей і батьків, який нагадує про швидкоплинність дитинства і цінність сім’ї. Кожен з нас знайде у “Лелеках” щось своє, незалежно від віку. Птахи, які завжди приносили малюків їхнім батькам, перепрофільовуються в службу доставки сайту “Барахло.com”. Лелеки забули про своє справжнє покликання, загубивши його десь поміж корпоративними стандартами, побутовою технікою і іншими дрібницями в коробках. Праця лелек полягала в тому, щоб приносити людям найважливіще — дітей, а, отже, і щастя.
Принцип доставки адресату за будь-яких обставин залишився, але жоден лелека більше не приносить людям дітей – це заборонено правилами. Фабрика, де листи-прохання перетворюються у малюків, бездіяльно пустує поряд з переповненим складом онлайн-магазину, в якому життя б’є ключем. Саме в таких умовах працює головний герой, лелека Джуніор, і зростає Тюльпанка – дівчинка, яку 18 років тому випадково не доставив батькам один із лелек.
Дивна парочка з пригодами доставляє малюка майбутньому брату і його батькам-трудоголікам. В процесі глядачі бачать, як міняються стосунки Джуніора і Тюльпанки та як вони поволі стають схожими на справжню сім’ю: турбуються про маля та одне про одного, вчаться розумінню та підтримці.
“Лелеки” подобаються як дорослим, так і дітям. Дотепність стрічки торкається усіх вікових груп, а мультфільм не позбавлений моралі. Батькам “Лелеки” нагадають про те, як легко можна пропустити дитинство свого малюка, приділяючи надто багато часу роботі. Ще один натяк для дорослих – безцільність кар’єрного росту, якщо він не має під собою ґрунтовніших причин. Стати босом заради того, щоб бути босом – не годиться, адже за нашими цілями і прагненнями повинна бути вища ціль і багато любові.
Мультфільм викликає в залі кінотеатру багато щирого сміху, посмішок, а у декого навіть сльози розчулення. Створити щось, що каталізує у людях добро та сприяє хорошому настрою, завжди непросто. Режисерам “Лелек” Ніколасу Столеру та Дагу Світленду це вдається. Рекомендуємо до перегляду у будь-якому віці.
