Напередодні Великодня у музейному комплексі «Лемківське село», що неподалік Монастириської, відбулося справжнє свято народних звичаїв і традицій.
Спершу учасники дійства урочисто освятили двометрові скульптури чоловіка та жінки. Виготовив їх з липи митець Богдан Коваль з Калуша у березні під час пленеру різьбярів, що проходив у “Лемківському селі”.
Після освячення скульптур уся спільнота разом з дітьми колективу “Гречні фраїрки” перейшла до села, де відбувався другий регіональний Великодній семінар-конкурс дитячої писанки.
Упродовж вихідних школярі навчалися не лише оздоблювати воском пасхальні яйця, а й розуміти давні узори. Таємниці пасхального розпису дітям пояснювали досвідчені писанкарі, а потім ті закріплювали здобуті знання на практиці і змагалися у своїй майстерності та фантазії.
У конкурсі на кращу лемківську писанку взяли участь майже сто дітей із західних областей України. Усіх конкурсантів розділили на три групи: найменші – до 11-ти років, підлітки від 11-ти до 14-ти років і молодь, яка шанує писанкарство. Окремо оцінювали роботи учасників, які розписують великодні яйця на сучасний лад.
Діти з фольклорного ансамблю “Гречні фраїрки” виконували лемківські гаївки, а також заспівали славень лемківській писанці.
Шестирічна Софійка з допомогою бабусі розмальовувала перші у своєму житті Великодні писанки. Етнічними мотивами дівчинка оздобила писанку, як сотні років тому робили це її пращури.
– Замість писачка можна шпильку встромити або взяти цвяшок. Щоб гарно писалося, треба аби яйце було трошки тепленьким, – розповідає її бабуся Ольга Пакіш. – Перед тим змочити тканину оцетом, протерти яйце і наносити гарячий віск.
– Немає значення, як хто розписує, – додає член журі конкурсу-фестивалю Людмила Харик. – Головне якість і те, щоб ці писанки були розмальовані суто на нашому конкурсі. Хто любить писати воском – пише воском, хоча можна робити і шкрябанки.
На конкурс приїхали знані майстри-писанкарі: Тетяна Семенець з Тернополя, Анна Кирпан з Івано-Франківська, Марія Янко зі Львова, Зіновій Пеньонжик з Бучача, Ольга Кашевко, Петро Данилюк. Вони проводили майстер-класи для охочих. Кажуть, у цій справі головне – терпіння, адже це дуже витончене і делікатне мистецтво.
Обов’язковий орнамент, який має бути на кожній лемківській писанці – сонце. Воно символізує добробут, сімейне щастя, здоров’я родини.
У давнину господині писали писанки у чистий четвер для своєї великої родини на варених яйцях. Їх мала бути ціла копа – шістдесят! Найчастіше розмальовували у два кольори – колір основи і фарба. Барвники були природні – відвар цибулиння, бузини, сіна, кропиви.
Великоднє свято у «Лемківському селі» тривало весь день і захопило у вир давніх традицій і дітей, і дорослих. А нащадки лемківських родин повернулися додому з традиційними писанками – символом збереження звичаїв предків.
Олена МУДРА.
Фото автора.
