Минувшина Тернопільщини: залізницею через Шумщину перевозили військові вантажі та поранених солдатів Антанти

Минувшина Тернопільщини: залізницею через Шумщину перевозили військові вантажі та поранених солдатів Антанти

Від тієї залізниці не лишилося й сліду. Вона стала історією. А в минулому столітті через Шумщину пролягала вузькоколійка.    

Зокрема, курсували колись потяги через село Боложівка Шумської громади.  Село розкинулося на берегах річки Боложівка (Боложівочка), можливо, звідси й назва.

Перша писемна згадка датується 14 липня 1446 року, саме тоді Свидригайло Ольгердович – великий князь литовський і руський, князь чернігово-сіверський, князь подільський видав грамоту Данилові Єло-Малинському – українському волинському шляхтичу, політичному та військовому діячу Речі Посполитої про подарок цього села. Пізніше селом володіли Степан Шумський (Боговитинович), пани Сосновські, Октавій Фальковський, граф Чесновський.

У 1732 році в селі була побудована дерев’яна церква Покрови Божої Матері.

Із 1860 року в Боложівці діяла церковно-парафіяльна школа, у якій працював один вчитель та навчалося 30-40 дітей.

У 1913-1914 роках через село було прокладено залізницю (вузькоколійку), яка тягнулася від Ямполя (хмельницька область) через Дедеркали, Боложівку, Остріг – на Київ. Цією залізницею перевозили військові вантажі та поранених солдатів Антанти (Антатна – військово-політичне угрупування, основними членами якого були Велика Британія, Французька республіка і Російська імперія, створене у 1904-1907 роках).

Як зазначив міський голова Шумської територіальної громади Вадим Боярський, в селі народився відомий просвітянин Семен Жук, який зробив великий внесок у розвиток та поповнення читалень Кременеччини книгами.

Історичними деталями щодо залізниці діляться у соцмережах. Так, Halynna Hrytsiuk пише: «Залізницю в 1918-1921 роках зняла радянська влада. Коли я була маленькою, це – вісімдесяті роки, ще добре було видно насип, де вона пролягала. Потім на поля вийшли сучасні трактори і зрівняли землю. Зараз не лишилося й сліду».

Світлана Кузьмич Данилюк додає: «Ця залізниця тягнулась і через Обори, бо у відділенні (тут розташована лікарня і районний геріатричний центр) є велика кімната з каміном. Я запитала про неї, то мені відповіли що колись тут був залізничний вокзал».

Автор

Avatar

журналіст, газета "Наш ДЕНЬ"




Схожі публікації

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *