Трагедія на звалищі під Львовом в черговий раз нагадала про проблеми накопичення відходів в Україні. За останніми даними Держстатистики, в країні потьребують переробки 12,5 млрд тонн промислових і побутових відходів, або близько 300 тонн на одного українця. Плюс ще 2 млрд тонн в Криму і на окупованому Донбасі, які статистика з 2014 року не враховує. І кількість сміття з кожним днем збільшується!
Якщо перерахувати в кубометри — вже маємо гору побутового сміття, відходів і відвалів промвиробництва діаметром близько 20 км завширшки і заввишки в 10 км — це вище Евересту!
Після трагедії на Львівщині міністр екології Остап Семерак розпорядився перевірити всі звалища в Україні. За його словами, загибель людей стала наслідком неправильного поводження з відходами. “Сьогодні ні органи місцевого самоврядування, ні держекоінспекція не можуть назвати точної кількості звалищ. В якому вони стані, бачимо на власні очі. Потрібен перелік звалищ, які вимагають закриття”, — заявив Семерак і запевнив, що вони спільно з ЄБРР до кінця року підготують два документи: стратегію та національний план поводження з відходами.
Захисники природи налаштовані скептично, мовляв, просто документи без фінансування нічого не дадуть, потрібні десятки мільярдів гривень на проблему із сміттям, яких у бюджеті немає. “Насправді відходів більше в рази, ніж за статистикою, — впевнена президент Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. — Крім шести тисяч законних звалищ в Україні налічується понад 35 тисяч нелегальних, площа яких — 12 тис. кв. км. Для поліпшення екоситуації необхідно запровадити роздільний збір побутових відходів, посилити відповідальність виробників за вивезення і переробку відходів і створити електронний реєстр полігонів, включаючи нелегальні, і нарешті почати масово будувати сміттєспалювальні заводи”.
За даними статистики, більшість відходів на звалищах країни – промислові, але і кількість побутового сміття вражає — кожен з українців викидає до 250-270 кг на рік. І лише 2-3% утилізуються, інші накопичуються (див. інфографіку). Незважаючи на те, що майже 80% відходів — це пуста порода від видобутку і переробки корисних копалин, відходи рослинного і тваринного походження, які відносяться до 4 класу небезпеки (екосистема відновлюється за три роки. — Авт.), заспокоюватися рано. Адже на полігонах є і набагато небезпечніше сміття. Наприклад, відходи чорних металів та опади промстоків, побутові відходи 3 класу небезпеки — їх по 2%. А є ще й смертельно небезпечні відходи 1-го і 2 класів, після яких екологія практично не відновлюється (в основному це сполуки органічної і неорганічної хімії та важкі метали). Їх усього 2%, і вони, на щастя, знешкоджуються. Але, за словами екологів, віднести те, що зберігається на міських полігонах, до 3 класу небезпеки, можна дуже умовно. Оскільки там зберігаються і забруднюють екосистему сотні тонн використаних батарейок, акумуляторів, будвідходів, лаків, фарб, які люди викидають на звалища, замість того, щоб здавати на утилізацію.
За підрахунками Держстатистики, за рік на звалищах опиняється 3,1 тис т. автомобілів (близько 3000 штук), з яких утилізовано 3%, 42 тис. т пластику – утилізується 5%, 22,3 тис. т скла – утилізується 10%, 22,9 тис. т гуми – утилізується 28%, 111 тис. т паперу – утилізовано 50%.
В Європі роздільний збір сміття впроваджений у 1980-х. Контролюють “батогом і пряником”. Наприклад, у Німеччині не тільки штрафують за порушення правил сортування на сотні євро (є “сміттєві” поліцейські), але і платять за збір і здачу на переробку відходів. Дітей навчають, як правильно викидати відходи і чому це потрібно робити. У Нідерландах, Іспанії та Італії громадянам, які активно беруть участь у програмі роздільного збору сміття, видають купони еколояльності, що дають знижку на оплату компослуг. Все це набагато спрощує переробку сміття, бо сортування — найбільш трудомістка частина роботи, і знижує потребу у величезних площах під звалища. До половини відходів (несортовані) спалюється, потужність середнього заводу — 500 тис. тонн сміття на рік. У Німеччині заводи є в більшості великих міст (у нас, до прикладу — один на всю Рівненську область (потужність — 140 тис. т). Після спалювання залишається 25% шлаку, який використовується для будівництва доріг, а тепло від згоряння йде на вироблення пари для станцій комунальної енергетики. Наприклад, у Берліні за рахунок сміття обігріваються і отримують струм 12% домогосподарств. А шведи, які переробляють 96% своїх відходів, вже п’ятий рік закуповують (!) сміття в сусідній Норвегії.
