Працівники Збаразької організації Товариства Червоного Хреста на Тернопільщині впродовж кількох років тісно співпрацюють з колегами із німецького міста Гундельфінген. Зарубіжні червонохрестівці активно надають благодійну допомогу тим мешканцям Збаражчини, якими опікується районна організація ТЧХ. Про це пише районний часопис «Народне слово».
3 травня німецькі благодійники завітали на Збаражчину, щоб пересвідчитись, чи кошти та матеріальна допомога , надіслана ними на конкретні цілі та програми, використана за призначенням.
Семеро волонтерів на чолі з керівником групи Брігітте Брайзахер впродовж двох днів не лише відвідали кількох малозабезпечених одиноких та хворих підопічних ТЧХ, а й зустрілись із представниками місцевого самоврядування, керівниками соціальних служб району, представниками районної влади та служби надзвичайних ситуацій. Їх цікавило широке коло питань соціального захисту, життєдіяльності громади, ставлення збаражан до волонтерства.
Зокрема, гості побували у збаражанки -7 7-річної Людмили Синюк, яка потребує медичного нагляду і підтримки після інсульту. Перейнялись долею інваліда першої групи Ореста Папури, який не встає з ліжка впродовж 12 років через перенесений ішемічний і тромбоцитний інсульт. Для того, щоб хворого можна було піднімати без зусиль, потрібне відповідне ліжко з підйомником, яке не так легко в Україні знайти і придбати через його дуже високу вартість. Гості не залишились байдужими і до потреб колишньої вчительки Надії Дідик, яка залишилась без опалення і не має змоги його встановити.
Під час зустрічей з керівниками установ соціальної сфери гості шукали можливостей допомогти згаданим людям і дізнавались, як і ким вирішуються подібні проблеми у Збаражі та країні загалом.
Чимало запитань гості ставили директору районного центру територіального обслуговування одиноких непрацездатних громадян Наталії Мандзюк та керівнику районного центру соціальних служб допомоги сімі’ї і молоді Руслані Боднар. Німецьких благодійників цікавили деталі їхньої співпраці з організацією ТЧХ, функції, які вони виконують, чи залучають волонтерів до виконання необхідних завдань. У Німеччині до волонтерства привчають і активно залучають молодь, і гостям хотілось би, щоб такі традиції були і в Україні.
Під час бесіди з міським головою Романом Полікровським візитери цікавились, чи приміщення ТЧХ у Збаражі й надалі зможе використовувати ця організація, чи допомагає міська рада малозабезпеченим, хворим воїнам АТО, пораненим. Також гості намагались глибоко вникнути у суть формування місцевого бюджету, яким чином молодь проводить вільний час, які можливості у районі для іноземних інвестицій.
Роман Полікровський висловив бажання співпрацювати з владою Гудельфінгена, оскільки Німеччина є високорозвинена країна, у якої треба переймати досвід господарювання. Також міський голова запропонував гостям рекламувати своїм знайомим Збараж як місце для ефективного вкладення інвестицій та сприятливе для ведення бізнесу, і як цікавий туристичний об’єкт .
Під час зустрічі з головою районної ради Світланою Боднар німецькі благодійники намагались вникнути в нюанси роботи місцевої влади і висловили побажання, щоб місцева організація ТЧХ на свої потреби щороку отримувала кошти з місцевого бюджету, як це запроваджено у Гундельфінгені ще з 1970 року. Кошти на ТЧХ виділяють у розрахунку 10 центів на кожного мешканця міста. Оскільки наразі є 12 тисяч мешканців, то сума становить 1200 євро. Світлана Боднар пообіцяла внести пропозицію щодо підтримки ТЧХ на обговорення депутатів районної ради, від чийого рішення залежатиме доля даного питання.
Загалом учасники делегації під час зустрічей намагались донести до збаражан своє палке бажання активізувати місцевих мешканців на активну допомогу потребуючим.
«Ми вам будемо допомагати, – відзначали гості, – і надалі, але хочемо бачити, що і ви робите в цьому напрямку якісь зусилля. Ми розуміємо, що основна допомога людей спрямована на потреби воїнів, поранених, сімей загиблих героїв. Але ж не можна забувати й інших людей, які потребують сторонньої допомоги».
«Мені дивно, – зауважив викладач біології і теології Роберт Ноберайт, – що у вас з вигляду такі багаті церкви, але коштів на потреби Червоного Хреста не виділяють. Хотів би закликати священнослужителів звернути увагу на цю тему. Також просив би місцевих мешканців активніше ставати членами ТЧХ, купувати марки, цим самим підтримувати тих земляків, які дуже потребують цього».
Керівник групи пані Брігітте волонтерством займається 47 років, а її чоловік – 55. Жінка працювала асистентом професора в університеті, але з січня уже на пенсії. «Я могла б уже спокійно відпочивати, – каже волонтерка, – сидіти вдома і дивитись телевізор, але для мене є великим задоволенням допомогти комусь, чи якоюсь справою, чи просто поговорити. Це приносить мені таке велике духовне піднесення, яке важко з чимось порівняти. Тому і не покидаю цієї справи, як і інші наші волонтери. У нас працюють в ТЧХ лише на безоплатній основі. Матеріальної винагороди не маємо. На поїздки затрачаємо власні кошти, а не кошти наших благодійників. Приїхали до вас, щоб переконатись, що кошти, які вони виділяють, витрачені за призначенням. І ми маємо запевнити в цьому своїх спонсорів, адже несемо відповідальність за ці гроші. У Німеччині також є люди, які потребують допомоги, але ми розуміємо, що в Україні така потреба є ще більшою, тому допомагаємо тим, хто у гіршому стані. В Україні я уже втретє і помічаю позитивні зміни, стали кращими дороги, і це радує».
