Ой, та це ж завтра вже 1 вересня! А то ж не тільки початок осені. І не тільки початок нового навчального року. Це ще й запровадження в Україні багатостраждального електронного декларування.
Чому я назвала його операцією «Е»?
По-перше, то справді була довготривала операція. Яку успішною назвати не можна навіть з великою натяжкою…
По-друге, прем’єр Гройсман грізно сварив усіх причетних до можливого зриву е-декларування якраз перед тим, як на «1+1» почали показувати знамениту комедію Леоніда Гайдая «Операція «И» та інші пригоди Шурика». І хоч ця стара кінострічка, м’яко кажучи, не цілком підходила до показу в День незалежності України, та все одно – смішна й аполітична. Тим паче, ще й заголовок мені підказала… Правда, «И» довелося змінити на «Е», оскільки декларування в нас має запрацювати електронне.
А тепер – про грізного та сердитого Володимира Борисовича. Котрому, хочеться вірити, 8-місячне втілення в життя однієї з вимог МВФ та Євросоюзу, справді вже у печінках сидить. Адже електронне декларування доходів і майна державних службовців та членів їхніх родин, як те передбачав проект Держбюджету-2016, мало розпочатися ще у січні …
Оскільки ж ухвалювався бюджет традиційно поспіхом та ще й уночі (точніше – 25 грудня минулого року), то наступного ранку за парламентарями вже й слід простиг. Хоча день у них мав бути робочий. Але то була п’ятниця, попереду – цілісінький місяць канікул… Тож у сесійній залі слуги народу з’явилися аж 26 січня вже цього року. Тоді й випливла на світ Божий новина про відсутність у законі про бюджет отих кількох рядків про запровадження е-декларування. Наче їх ніколи там і не було. Почалося затяжне і бурхливе з’ясування… Та ледве не клятва з уст спікера: все буде відновлено на першому ж пленарному засіданні.
Тут доречно уточнити: після ухвалення депутатами, бюджетний законопроект підписав (а отже, повинен був перед цим прочитати?) спікер, а після нього – Президент України..
До речі, прізвище спікера на час ухвалення і підписання бюджету-2016 було Гройсман. Виходить, свій підпис під документом він поставив, не читаючи його? І численний апарат Верховної Ради нічого не помітив?
Не скажу, що це було зроблено навмисно. Хоча…
Чому тепер так нервує уже не спікер, а прем’єр Гройсман? Хіба не він – на чолі винуватців, через яких в Україні вчасно не запрацювало е-декларування? А поки нема його – нема ні чергового траншу МВФ, ні безвізового режиму для українців…
Тим більше, що затягування операції «Е», і це чудово розуміють не тільки зарубіжні партнери України, а й наші прості громадяни, таки було зумисним. Адже вітчизняні чиновники панічно бояться оприлюднення своїх статків. Чому? Та хоча б тому, що в електронній декларації не напишеш, приміром, «багатство впало з неба»…
Але за оті 8 місяців, поки тривала начебто робота над начебто запровадженням електронного декларування, абсолютна більшість чиновників встигла так надійно поприлаштовувати своє майно і гроші, що нині виглядають ледве не святими та бездомними. А дехто – дуже передбачливий – зробив це ще кілька років тому.
Серед останніх – не тільки екс-генпрокурор Шокін, на якого після звільнення е-декларування хоч і не поширюється, однак НАБУ походження його статків усе ж почало досліджувати. А й чинний віце-прем’єр Павло Розенко. У податковій декларації якого за минулий рік – майже суцільні прочерки: ні квартири у нього, ні будинку, ні земельної ділянки, ні гаража… Одна лише стара автівка. Видно, у ній і жив разом з родиною?
Бідний-бідний Розенко… До слова, то саме він навесні подав ідею селянам – про повну відмову від газу.
Цікаво, а від 3-поверхового котеджу в селі Погреби, що поруч з Києвом, газову трубу вже від’єднали? Адже саме там мешкає родина Розенків. А дров він уже привіз, порізав їх та нарубав, готуючись до осінньо-зимових холодів?
Чи мама віце-прем’єра це сама зробить? Тож її «хатинка», якщо вірити документам. А поруч з котеджем – гостьовий будинок, гараж на дві автівки, земелька під цим усім… Орієнтовна вартість маєтку – 5 мільйонів гривень. Кілька останніх років усе це належало одній лише пенсіонерці – Валентині Василівні Розенко. Але одразу після запровадження е-декларування причетним до цієї розкішної садиби стануть і її син Павло, який досі вважався бездомним, і невістка з двома внуками. Тим паче, що бабуся Валя насправді живе у столиці – там у неї чудова квартира.
І все б нічого, хай собі панують бідні Розенки в своїх розкішних апартаментах. Та от ніяк не йдуть мені з голови слова соціального віце-прем’єра, сказані ним недавно: «Українці не такі бідні, як те може іноді здаватися…»
Правду кажете, пане Розенко. Адже то ви себе і таких, як ви, маєте на увазі? Бо звідки вам знати про зичайних українців? Ви коли зустрічалися з ними? Розмовляли? Чи хоч зблизька бачили: у метро? тролейбусі? на сільській дорозі? А може, у селянській хаті, досі не газифікованій? Ні. У це не віриться так само, як у поєднання слів «бідний український чиновник»…
Думаю, ви й самі чудово це розумієте, Павле Валерійовичу. Як і те, що ви – далеко не «найбідніший» серед вітчизняних держслужбовців.
Візьмімо, для прикладу… Ну, хоча б голову Нацкомісії з регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Дмитра Вовка. Того самого, що ввів «роттердамську» формулу на обчислення вартості українського вугілля, яке ніякого Роттердаму ніколи не бачило. Зате завдяки цій облудній формулі суттєво зросло в ціні. Відповідно, зросли, а з 1 вересня вчергове зростуть тарифи на електроенергію…
Про тарифи на газ я вже й не кажу…
Пояснюючи народові, яке благо сотворив для нього уряд Гройсмана, подвоївши ціну на голубе паливо, Вовк так заплутався, що вимовити абревіатуру очолюваної ним НКРЕКП (язик можна зламати, хоч він і без кісток) набагато легше, ніж зрозуміти пояснення пана Дмитра.
Принагідно скажу, що він, 26-річний, заробивши за минулий рік неповних 70 тисяч гривень, у березні цього року поселився в щойно купленому маєтку, який коштує від 1,5 до 2 мільйонів доларів. У селі Іванковичі біля Києва.
Записаний маєток, а це 4-поверховий будинок на 800 «квадратів» і півгектара землі, на співмешканку молодого чиновника. Який, до слова, обійняв високу посаду, не маючи спеціальної освіти. І встиг до НКРЕКП попрацювати лише півтора року. Менеджером. Але не в Україні, а в Росії. Точніше – у московському офісі Міжнародної корпорації «Рошен». Яка солодка доля у цього юного Вовка, правда ж?
Прикладів подібного чиновницького шулерства з величезними статками при мізерних заробітках («шулер», як тлумачить 11-томний «Словник української мови», це людина, котра у картярській грі використовує нечесні прийоми. Тобто, шахрай), в Україні , на жаль, не злічити.
По-перше, шулерів дуже багато.
По-друге, більшість з них непристойно багаті…
Саме з останньої причини «Операція «Е- декларація» й розтягнулася на цілих 8 місяців. І це сильно надокучило міжнародній фінансовій, і не тільки фінансовій, спільноті. Схоже, це налякало навіть міністра фінансів України Олександра Данилюка. Який уже й не знає, що казати стосовно заледве не десятого перенесення чергового траншу МВФ. Тож і сидів зі скуйовдженим чубом на засіданні Кабміну, поки злющий Гройсман грозився позвільняти всіх винуватих у зриві е-декларування з роботи… Данилюк, звісно, до цього не причетний. У нього інші гріхи. Тобто, він теж із шулерської братії. Оскільки давно і міцно застряг в офшорах.
Стосовно ж дуже й дуже сердитого Володимира Борисовича, то на горіхи того разу від нього дісталося не лише відповідальним за введення в дію системи е-декларування. Як на гріх, інформація про можливий зрив е-декларування стала не останньою поганою новиною того дня. Виявляється, черговий чиновник (цього разу – із Державної служби у справах ветеранів і учасників АТО) попався на черговому хабарі у 230 тисяч гривень… Начебто нічого надзвичайного як для України, вона й куди більші хабарі бачила. Тим не менше, прем’єра це та-а-ак розлютило:
– Мобілізувати – і на фронт!- закричав він, маючи на увазі хабарника-невдаху.
Ну й ну…
То що це виходить, Володимире Борисовичу? Що участь в АТО відтепер – не обов’язок нормальних українців (у тім числі – й державних службовців), не готовність захищати рідну землю, не героїзм і самопожертва, а… Кара для хабарників, шахраїв та їм подібних? І на що сподіватися при таких «захисниках» розтерзаній, збідованій, знекровленій Україні?
Так що не ображайте наших справжніх захисників, пане Гройсман. Хабарники та інша нечисть мають сидіти за гратами. А не ховатися за спинами бійців. Бо де гарантія, що ті, хто не гребував поборами на волі, й в АТО за звичкою не крастимуть: останнього патрона? останньої скибки хліба? останнього ковтка води?
