Кажуть, промахуються всі, крім гумористів. Вони одні б’ють в ціль, висміюючи порожнечу всього надто серйозного. І навіть всього смішного в людях.
Саме так, дотепно, з галицьким колоритним гумором та зі щемливим нервом поета, вціляв у серця читачів Богдан Іванович Бастюк, поет, прозаїк, гуморист. Чоловік великого серця і такого ж таланту.
Днями в селі Мишковичі Тернопільського району відбулося освячення меморіальної таблиці світлої пам’яті українського письменника, поета, члену НСПУ і голови Тернопільської обласної організації НСПУ Богдана Івановича Бастюка, яку прикріпили на стіні місцевої школи. Організували та втілили проєкт Тернопільської обласної організації НСПУ Олександр Смик та художник, голова обласного літературного об’єднання Тернопілля Зіновій Кіпибіда.
Донька письменника Ірина Звір запросила гостей літературного свята, присвяченого пам’яті Богдана Івановича, до світлиці-музею, який діє у школі. Побували письменники та односельці на літературно-музичному дійстві, де прозвучали і гумористичні твори Богдана Бастюка, і його поезії, і пісні на слова поета у виконанні учнів, Юрія Біркового-Збаразького, гурту «Мишковицький Талісман» та інших. Долучилися до цієї доброї події усі, хто любить і шанує слово талановитого земляка.
Вперше багато років тому потрапила мені до рук його книга поезії “Цілушка”. І відтоді знайшла для себе одного з найцінніших ліриків не лише Тернопілля – співців рідної землі та людської душі. Тому й попросила Богдана Івановича бути редактором моєї книги “Клопоти з ідеалом”. Бережу його слова – як великий аванс. І берегтиму з глибокою, правдивою вдячністю.
Адже Богдан Іванович був з тих людей, хто не кривив душею.
І нині я так само з вдячністю згадую не лише його глибоку різнопланову творчість.
Дякую йому за те, що вчив розрізняти людей справжніх, чистих і не лукавих, і з якими я на цій землі і під оцим небом завжди щаслива привітатися.
Побачила Богдана Бастюка на меморіальній таблиці, привіталася, вклонилася. Пам’ять жива.
